Багато небесної сходить краси<br />
на кичери лисі,<br />
на наші обійстя і наші ліси…<br />
І тихо у лісі.

Один прилітав на вогненнім коні<br />
до нашої ґражди:<br />
– Виходьте! Вже можна. Ви ґазди чи ні?! –<br />
Ми й вийшли, як ґазди.

Та на перехрестях земної путі<br />
на білому світі<br />
ми не зрозуміли братів во Христі<br />
й жили, як убиті.

За нами стояли верхи, і ліси,<br />
і зорі, і води.<br />
Багато небесної сходить краси<br />
за ґражду свободи.