Багато небесної сходить краси...
Багато небесної сходить краси...
Багато небесної сходить краси<br /> на кичери лисі,<br /> на наші обійстя і наші ліси…<br /> І тихо у лісі.
Один прилітав на вогненнім коні<br /> до нашої ґражди:<br /> – Виходьте! Вже можна. Ви ґазди чи ні?! –<br /> Ми й вийшли, як ґазди.
Та на перехрестях земної путі<br /> на білому світі<br /> ми не зрозуміли братів во Христі<br /> й жили, як убиті.
За нами стояли верхи, і ліси,<br /> і зорі, і води.<br /> Багато небесної сходить краси<br /> за ґражду свободи.