Славна в Рюрика дружина,<br />
Всім далась вона взнаки,<br />
А Аскольд і Дір — найперші,<br />
Найславніші вояки.

Нудно їм сидіти вдома<br />
Без походів, без боїв,<br />
І вони прохають князя,<br />
Щоб на волю їх пустив.

Князь подумав і дозволив.<br />
Попрощалися вони<br />
І з такими ж вояками<br />
Посідали на човни.

І по Волхову угору<br />
І невідомий край летять.<br />
Мов орлів широкі крила,<br />
Їхні весла лопотять.

Приплили до краю Волхов,<br />
Далі витягли човни<br />
І в лісах шляхів шукають<br />
До чужої сторони.

Бачать — річка. Довго нею<br />
Геть на полудень плили,<br />
Аж угледіли на горах<br />
Місто, вежі і вали.

Приплили, на беріг вийшли<br />
І питають у полян,<br />
Хто живе у цьому місті,<br />
Хто тепер у ньому пан?

"Тут колись жили, та вмерли<br />
Кий, Хорив та Щек, брати.<br />
А тепер ми під хозаром, —<br />
Животій та дань плати".

"Не журіться!" — Дір промовив.<br />
"За мечі!" — Аскольд гукнув.<br />
Кожний птахом стрепенувся,<br />
Кожний гнівом спалахнув.

Налякалися хозари<br />
І в степи біжать гуртом.<br />
І дружина здобуває<br />
Пишний Київ над Дніпром.

Стали вільними поляни&hellip;<br />
Вихваляють вояків,<br />
А Аскольда разом з Діром<br />
Вибирають на князів.

***