Підводяться, мов сонні, велетенські леви, силюети<br />
тяжких, прирослих до землі, кам’яностопих тюрем<br />
і в’язнів по ночах відвідують коханки і комети,<br />
і місяць, мов рудий павук, повзе поволі муром.

Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво.<br />
На зорях, мов на стінах, цвіль, черва,<br />
зелінка й вогкість<br />
Обличчя в’язнів миє місяць синім і холодним сяйвом<br />
аж обростуть за ніч, мов круглі пні, кошлатим мохом!

Підземних рік слизьке, примарне зілля,<br />
мокрі зорі й змії,<br />
долини місяця оброслі горіховим гаєм.<br />
Сто днів і сто ночей ідуть руді дощі і вітер віє,<br />
вода підноситься і зорі й тюрми заливає.

Де не оставсь на каменю ні камень, де зрівнялись гори<br />
знов мулярі нову тюрму будують з брил<br />
квітчастих.<br />
Цвіте під шибеницями багряне квіття мандрагори,<br />
і мотуз вішальників для живих приносить щастя.

1936<br />