А затишок співає, мов сирена...
А затишок співає, мов сирена...
* * *
А затишок співає, мов сирена.<br /> Не треба воску, я не Одіссей.<br /> Вже леви ждуть, і жде мене арена.<br /> Життя, мабуть, — це завжди Колізей.
І завжди люди гинули за віру.<br /> Цей спорт одвічний винайшли не ми.<br /> Тут головне — дивитись в очі звіру<br /> і просто — залишатися людьми.
Коли мене потягнуть на арену,<br /> коли на мене звіра нацькують,<br /> о, я впізнаю ту непроторенну<br /> глупоту вашу, вашу мстиву лють!
Воно в мені, святе моє повстання.<br /> Дивлюся я в кривавий ваш туман.<br /> Своїм катам і в мить свою останню<br /> скажу, як той найперший з християн:
— Мене спалить у вас немає змоги.<br /> Вогонь холодний, він уже погас.<br /> І ваші леви лижуть мені ноги.<br /> І ваші слуги насміялись з вас.