* * *
А ти понурий став та обважнілий,
Ти мрій і слави зрікся назавжди.
Але для мене — непоправно милий.
Темніший — тільки болісніший ти.
Ти п'єш вино, нечисті в тебе ночі,
Не знаєш сам, що наяву, що — в сні,
Але зелені мученицькі очі:
Немає, певно, спокою в вині.
А серце тільки швидше смерті просить,
Лиш смерті у повільної судьби.
І вітер західний...