Ти міг буть кращим королем,<br />
Та не хотів. — Ні! Ти бажав<br />
Народ принизить тягарем.<br />
Але французів ти не знав!<br />
І для царів є суд земний, —<br />
Проголосив він твій кінець.<br />
І з голови ти, навісний,<br />
Тікаючи, згубив вінець.

І розпочався лютий бій.<br />
І прапор вільності, мов дук,<br />
З'явився у юрбі людській,<br />
І звук єдиний сповнив слух,<br />
І бризнула в Парижі кров. —<br />
Тиране! чим заплатиш ти<br />
За праведну, гарячу кров,<br />
За кров людей, кров бідноти?

Коли, мов грім, труба грізна<br />
Заграє в синіх небесах,<br />
Коли відкриється труна,<br />
І стане знову тілом прах, —<br />
Поставлять терези в цей час,<br />
І їх підійме судія...<br />
Чи волос твій не встане враз?<br />
Не затремтить рука твоя?..

Безумче! Як той день зустріть,<br />
Як нині вже ганьба страшна? —<br />
Ти привид пекла, тінь страхіть,<br />
Проклята долею мана!<br />
Упавши від безсмертних ран,<br />
Почнеш благати ти на скін,<br />
І закричить кривавий стан:<br />
Злочинець він! злочинець він!

1830