З білявих хмар, із шовкових запон<br />
Дивився місяць на стерню і поле;<br />
Низами мла стелила довгі поли<br />
І сяяв церкви вирізний картон.

Степ розповзавсь без міри й перепон,<br />
Над ним склеплялось небо білочоле,<br />
Мотались дзвоники, і Гуляйполе<br />
У діл спускалось, оповите в сон.

Я думав: "Степе! За твоїм порогом<br />
Що на добридень ’ддасть моїм тривогам?<br />
Понура пустка? Темнота гірка?

Чи буде день, і світла бистрі скалки<br />
Заграють синім усміхом ставка<br />
На жовтім дні западистої балки?"

1.03.1933