Гарний сей плян не міг бути на жаль виконаний, бо Дада сховалачся до першої кімнати, до якої саме війшли.
Сховала ся нещасна в куток мабуть почуваючи свою вину, сховала голову за крісло, думаючи, що тим стане невидима.
Пан Веткінс кинув ся на неї.
Помимо сього, що був лютий, здержав ся однак перед стрілянєм в чужім домі.
Алїса з плачем відвернула ся, щоби нїчого не бачити.
її жаль натхнув Кипріяна спасенною думкою.
—■ Пане Веткінс — сказав він нараз — розходить ся вам о зворот документу, правда? Отже дістанете його, не вбиваючи Дади. Вистарчить розрізати горло, або жолудок. Позволите менї підняти ся сеї операції? Студіював я колись в ЗООЛЬОҐІЧНІМ музею і надїю ся, що добре справлю ся з сею хірургічною роботою. Веткінс згодив ся.
При помочи Бардіка і Лїя, звязано сильно Даду, відтак Кипріян, щоби заощадити її болю, і щоби підчас операції не боронила ся, обвязав її голову хусткою, напоєною хльороформом. Відтак острим ножем перетяв звисаючу верхню шкіру на горлї, відсунув на бік судини кровні і перетяв тканки білі, як перлова маса. * {
Горло Дали виглядало, як сильно видута кишеня, в якій находила ся паша і предмети проковтнеш нею попе-редного дня, а може давнїйше.
Перший погляд на сей здоровий проликовий знаряд казав догадуватись, що механїчні заглубленя в нїм нічого йому не пошкодять.
Доволі' широкий отвір позволив Кипріянови вложити руку знов і видобути кулю із слоневої кости, яка там стреміла.
Кулю сю проковтнула Дада перед пяти місяцями, отже мабуть не могла вона перейти крізь долїшний отвір горла.
Відкладаючи кулю на бік, Кипріян узяв ся до дальших розслїдів в горлі Дади як археольог в римському таборі.
— Мосяжний ліхтарик — кликнув здивуваний, витягаючи зігнений домашній знаряд.
Бардіка і Лїя огорнув так 'веселий сміх, що на його голос прийшла Алїса з другої кімнати.
— Золота монета, ключ,' гребінь — викликував по черзі' Кипріян, винимаючи отті предмети.
Нараз зблід.
Пальці' його діткнули ся предмета дивного вигляду, нї... се неможливо!...
Вкінци підняв руку разом з оттим предметом. Пан Веткінс крикнув голосно:
— "Зоря Півдня"!...
Так, славний діямант, цїлком ненарушений, знайшов ся і яснїв в дневному світлі', як велика зоря.
Тільки дивна річ, діямант змінив краску — запримічено се загально. О скільки попередно була гебаново чорна, "Зоря Півдня" світила тепер рожево, так гарним рожевим блеском, що се побільшувало ще її прозорість і підносило блеск.
— Думаєте, що через се брилянт втратить на цїнї? — питав фармер по перших вибухах радости.
— Цїлком нї — впевняв його Кипріян — навпаки, тепер можна його зачислити до громади хамелєон-діяман-тів. Мабуть в горлі' Дади не було йому холодно. Тим можна пояснити зміну краски.
Се явище вже нераз розглядали наукові товариства ! годили ся, що викликати його може нечайна зміна температури.
— Богови дяка, віднайшов я отже тебе, ти скарбе моєї душі — повторяв п. Веткінс, стискаючи в руках брилянт, щоби впевнити ся, що се не сон.
— Тільки прикрости вчинив ти мені' своїм зникненєм, що більше не випущу тебе з рук.
Підняв його в гору, граючись з ним так, що здавало ся, що на зразок Дади готов його проковтнути.
Міжтим Кипріян зашив сильною ниткою отвір в горлї, відтак шкіру на шиї і розвязав Даду.
Дуже змучена, немов засоромлена, лежала Дада спокійно, не показуючи ніякої охоти до утечі.
— Чи вона виздоровіє? — спитала Алїса, мабуть більше засумована станом Дади, чим врадувана віднайденим брилянтом.
— Без сумніву виздоровіє — впевняв Кипріян.— Я не підняв би ся був операції, колиб не вірив, що вона удасть ся. Ручу вам панї, що по трьох днях нї сліду не буде з рани і що Дада, заки мине дві години, знов напхає своє горло, яке саме тепер ми випорожнили.
Алїса, заспокоєна тими словами, подякувала Кипрія-нови приязним поглядом.
Пан Веткінс досить вже натішив ся своїм каменем і звертаючись до Кипріяна, сказав гордим тоном:
— Пане Мере', віддали ви менї велику прислугу, так, що не знаю, чим вам зможу відвдячитись?
Серце Кипріяна почало скорше битись.
Чим відвдячитись? О, п. Веткінс міг йому відвдячитись. Чи йому так важко нагадати собі обіцянку, дану перед виїздом, що хто йому поверне брилянт, тому віддасть руку своєї дочки, а чи він не звернув йому, хоч не в Трансвалї найшов його?
Кипріян говорив се в своїй душі, за гордий був він, щоби сказати голосно такі-слова. Зрештою був певний, що пан Веткінс сам собі нагадає про обіцянку.
Між тим Веткінс нї словом не доторкнув ся до сього діла, тільки попращав холодно Кипріяна і дав знак дочцї, щоби пішла за ним.
Матакіта сейчас освободжено. Не богато однак бракувало, щоби бідолаха житєм своїм не наложив сей незвичайний апетит струса.
Завдяки щасливому случаєви був вратований в останній хвилі".
XXIII.
Перерваний бенькет.
Щасливий з віднайденя "Зорі Півдня", Веткінс рішив устроїти з тієї нагоди величавий бенькет. Діямант забезпечено всякими можливими середниками від поновного зник-неня, а Даду не запрошено вже на бенькет. Слідуючого дня, пополудні', приготованя були в повнім розгарі.
ю
— "Зоря Півдня"!...
Так, славний діямант, цїлком ненарушений, знайшов ся і яснїв в дневному світлі", як велика зоря.
Тільки дивна річ, діямант змінив краску — запримічено се загально. О скільки попередно була гебаново чорна, "Зоря Півдня" світила тепер рожево, так гарним рожевим блеском, що се побільшувало ще її прозорість і підносило блеск.
— Думаєте, що через се брилянт втратить на цїнї? — питав фармер по перших вибухах радости.
— Цїлком нї — впевняв його Кипріян —— навпаки, тепер можна його зачислити до громади хамелєон-діяман-тів. Мабуть в горлі" Дади не було йому холодно. Тим можна пояснити зміну краски.
Се явище вже нераз розглядали наукові товариства ! годили ся, що викликати його може нечайна зміна температури.
— Богови дяка, віднайшов я отже тебе, ти скарбе моєї душі — повторяв п. Веткінс, стискаючи в руках брилянт, щоби впевнити ся, що се не сон.
— Тільки прикрости вчинив ти менї своїм зникненєм, що більше не випущу тебе з рук.
Підняв його в гору, граючись з ним так, що здавало ся, що на зразок Дади готов його проковтнути.
Міжтим Кипріян зашив сильною ниткою отвір в горлі, відтак шкіру на шиї і розвязав Даду.