Вітезслав Незвал
Зітхання
Перекладач: Р. Лубківський
Рокитна річка мрій
Де гусенята білі
Іду гублюся в зіллі
І в тиші голубій
Поміж рядами лип
По картоплянім полю
Чом серце твого болю
Я чую тихий схлип
Тут просто з ринви пив
Ця яблуня те знає
Чом жаль мене доймає
О що я загубив
Під цим було ліском
Про давнину читаю
Ти все зробив мій краю
Щоб став я класиком
Прийду повернусь чей
До тих галяв край лісу
Коли зніму завісу
З натомлених очей
І викупаюсь в них
Як гусенята чисто
Як світиться врочисто
легкий весняний сніг.