"А я б обсипала цього впертюха почестями, якби він погодився служити мені, — подумала чаклунка. — Відчувається, що ця людина може твердо йти до наміченої мети…"
На галявині перед печерою Урфін зустрів Руфа Білана, за яким другий загін гномів ходив у Підземелля. Колишній король з презирством відвернувся від свого колишнього першого міністра.
"Цей, звісно, не відмовиться від спокусливих пропозицій Арахни", — подумав Урфін.
Він не помилився.
СПОКУСИ РУФА БІЛАНА
ипровадивши Урфіна Джюса, чаклунка довго сиділа в задумі. Потім вона труснула величезною головою і наказала ввести до печери Руфа Білана, про чий прихід їй доповіли гноми.
Руф Білан уповз до печери мало не на колінах, його рум'яне обличчя зблідло від страху, він ледве осмілився звести очі на чарівницю і тут же злякано їх опустив.
— Це ти, Руфе Білане? — запитала чаклунка.
— Так, хазяйко, підземний рудокоп говорив, що мене саме так звуть, — відповів тремтячим голосом Білан. — Але я нічого не пам'ятаю про те, ким я був і чим займався в попередньому житті…
І він справді все забув про своє минуле. Коли гноми розшукали Білана в Підземеллі, той усього за два дні перед тим прокинувся від довгого сну. Він тільки-тільки вивчився заново ходити і говорити, за розвитком нагадував п'ятирічну дитину. Рудокоп, його вихователь, ще не встиг навіяти Білану, що таке добро і що таке зло.
Вловивши момент, коли вихователь Руфа відлучився, хитрі гноми виманили це велике дитя з Печери, спокусивши його принесеними з собою ласощами. Дорогою супутники Білапа на запитання, куди його ведуть і що з ним буде, не відповідали.
Вигляд жінки велетенського зросту викликав у Руфа трепет, і він з жахом дивився на грізну фею.
— Отже, від тебе приховали, що ти колись займав дуже високе становище в рідній країні? — з підступною посмішкою запитала чарівниця.
— Я нічого не знаю про це, хазяйко, — покірно сказав Руф Білан, але в очах його зблиснуло дивне почуття, схоже на гордість.
Прониклива Арахна помітила, яке враження справили її слова, і відразу ж намітила план дій.
— Кастальо, ти підведи цього чоловіка до себе, навчи його грамоти, і нехай він прочитає в літописі все, що там розповідається про його життя і справи, — наказала чаклунка. — І коли Білан згадає своє минуле, ти знову приведеш його до мене.
Літописець чудово зрозумів, куди хилить його повелителька.
Кастальо привів Білана до чарівниці через два тижні.
Вираз обличчя і постава колишнього державного розпорядника цілком змінилися. Він тримався прямо, ступав твердо. Руф Білан до найменших подробиць згадав усе, що з ним було. Він вирішив усе почати заново, якщо випаде нагода. Руф уже не був тією кволою, безпомічною дитиною, якою гноми вивели його з печери. Перед Арахною стояла доросла людина, інтриган і честолюбець, здатний на будь-яку зраду. Хитрий крок Арахни воскресив у Руфа Білана всі його найгірші якості.
Ледь кивнувши головою у відповідь на уклін Білана, чаклунка мовила:
— Ти, безсумнівно, хочеш знати, навіщо я тебе покликала сюди?
— Так, хазяйко, але насамперед дозволь запитати.
— Запитуй!
— Хто був той чоловік, якого я зустрів у ваших володіннях два тижні тому?
— Це Урфін Джюс, колишній король Смарагдової країни.
— Ось чому його обличчя видалося мені таким знайомим! Це при ньому я був першим міністром у державі! — Білан гордо випростався.
— Так, і ти можеш знову піднятися дуже високо, якщо підеш на службу до мене! Мої сили незмірно більші, ніж у Джюса, хоча його сміливість мені подобається. Шкода, що невдачі зламали його і він змирився з долею.
І Арахна посвятила Руфа у свої плани, розповіла, що має намір стати імператрицею Чарівної країни.
— Хочеш стати моїм соратником? — запитала чаклунка.
— Милостива хазяйко, я готовий служити вам у міру своїх сил! — зраділо вигукнув Білан.
— І ти вважаєш, що моє бажання збудеться?
— У цьому нема жодних сумнівів. Народи Чарівної країни матимуть за щастя підкоритися такій могутній повелительці, як ви!
— Ти в цьому впевнений? — із сумнівом запитала чарівниця.
— Життя готовий віддати!
— А твій колишній король думає інакше.
— Він помиляється, милостива повелителько! Він помиляється, і ви скоро в цьому переконаєтеся.
— Гаразд, Руфе Білане, я беру тебе на службу. Ти будеш моїм послом з важливих доручень, і, якщо відзначишся, я тебе ще вище піднесу!
Обличчя Руфа сяйнуло радістю, і він знову почав запевняти Арахну у своїй відданості.
— Іди! — кивнула йому чаклунка, і Руф Білан вибрався з печери, задкуючи і безперестанку кланяючись.
— Ну й створіння! — презирливо мовила фея. — Цвіль! Він за найпершої зручної нагоди зрадить мене так само легко, як легко погодився служити. Але, на нещастя, я не маю з кого вибирати…
ПЕРША ЧАРКА КОЛОМ
своєму чаклунському господарстві Арахна мала килим-самоліт, який вона вкрала у матері, коли втекла від неї до Чарівної країни. Це був дуже старий, пошарпаний килим, але під пильним наглядом гномів від сирості та молі він не постраждав. Крихітні чоловічки щомісяця чистили його щітками, витрушували, сушили на. сонечку, штопали, і до моменту пробуджений чаклунки він був цілком придатним для користування.
Приступаючи до здійснення своїх задумів, Арахна вирішила облетіти по черзі всі області Чарівної країни, подивитися, як там ідуть справи, і зажадати визнання її влади.
Арахна розстелила килим перед входом до печери, зсілася посередині і посадила поруч Руфа Білана, котрого брала, щоб він від її імені вів переговори.
— Килиме, неси мене в Рожеву країну, до чарівниці Стелли, — наказала чаклунка.
Килим миттю піднявся і швидко помчав над землею. Обличчя Білана побіліло від жаху, і він голосно застогнав.
— Що з тобою? — сухо спитала Арахна.
— Милостива хазяйко, заклинаю вас в ім'я всього святого, не вступайте в боротьбу з чарівницею Стеллою!
— Це ж чому? Ти гадаєш, вона сильніша од мене?
— Я не сумніваюся у вашій силі, повелителько, але знайте, що Стеллі відомий секрет вічної юності.
— А яке мені діло до цього, мені — якій уже не пам'ятаю скільки тисяч літ від роду? — гордо заперечила Арахна.
— Гаразд, хазяйко, не будемо говорити про вік, — погодився Руф Білан. — Але в пані Стелли прекрасні стосунки з надзвичайно могутнім племенем Летючих Мавп. Це — страшні звірі, і, коли їхня зграя накинеться на вас, я не ручаюсь за нашу перемогу, незважаючи на всю силу і мужність.