Г о л о с Х и м к и. Та чую, не позакладало...
П р о н я. Так повертайся ж швидче. Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та губи кусають! (Виходить).
ВИХІД IV
(X и м к а й У с т я .)
X и м к а (входить з смолкою). Уже повіялась, шелепа! От уїлась! Хоч би вже тебе викурити оцим куривом!
У с т я (вбіга з кошиком). Добридень вам, з неділею будьте здорові! А де старі Сірки?
X и м к а. Та там десь колотяться...
У с т я . Чого ж то? А П р о н я де?
X и м к а. А, і не питайтесь!
У с т я . Чого це ваші до Секлити на іменини не прийшли? А там сватання було: просватали Галю за Голохвостого.
X и м к а. Тю на вас!
У с т я . Ти, дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю, а Г о л о х в о с т и й найняв катеринку та аж сюртука скинув, так вибивав тропака.
X и м к а. Брехня!
У с т я . Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!
ВИХІД V
(Ті ж і М а р т а.)
М а р т а (засапавшись). Добридень вам! А де ваші? (Глянувши на Устю). Уже випередила: от довгонога чапля! (До Химки). Чи ви знаєте, що С е к л и т а Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?
У с т я . А що, не казала? Брехня?
X и м к а. Та що це ви мелете? Про якого Голохвостого?
У с т я . Про Голохвостого — цилюрника, сина того, що за Канавою був!
М а р т а. Та він же один на весь Подол; другого Голохвостого немає!
X и м к а. Так той же самий Г о л о х в о с т и й сьогодні вінчається з Про нею!
У с т я і М а р т а (сплеснувши руками). Що ти? Невже?
X и м к а. Та хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля... Через них уже мені хоч руки й ноги одкидай!
У с т я . Матінко моя, оце штука!
М а р т а. Ну й бешкет!
У с т я . Та чи ти часом не дуриш нас?
X и м к а (показує у вікно). Та он гляньте, як по двору походжа наша пава; пишається, мов верша в болоті!
У с т я (глянувши). Ой ненько моя! Єй-богу, в білій сукні, ще й у квітках! М а р т а (за нею).
М а р т а (за нею). Справді, справді! І хвату почепила!
У с т я . Так побіжім зараз до тітки Секлити сказати! М а р т а. А побіжім! От буде халепа! У с т я . А буде! (Стикається лобом з Мероніею).
Хи м к а (сміючись). Ну, тепер уже піде баталіяі
ВИХІД VI
(Ті ж і М е р о н і я.)
М е р о н і я (спотикаючись і шкандибаючи). Оце летять! Так штовхонули, аж тім'ям об двері ударилась! Господи Ісусе Христе, сине божий, помилуй нас!
X и м к а. Амінь!
М е р о н і я. Чи чули? Галю просватали за Голохвостого!
М а р т а. Спізнилась!
У с т я . Він, чуєте, сьогодні вінчається з Пронею!
М е р о н і я. Ой гріх який!
М а р т а і У с т я . Ми йдем до Секлити зараз звістити.
М е р о н і я. І я з вами. Ой не біжіть тільки так, бо я не зійду: у мене ноги покалічені! Ой не біжіть-бо! (Вибіга за ними).
X и м к а (сміючись у вікно). Та пождіть-бо, бо впаде! Ну й оказія! От зух! На двох вінчатись хоче! Чистий салтан! Ха-ха-ха!
ВИХІД VII
X и м к а, Н а с т я і Н а т а л к а. Н а с т я й Н а т а л к а виходять повбирані, але по-міщанськи.
Н а с т я. Добридень вам! А П р о н я прибралась уже?
X и м к а. З досвіта ще!
Н а т а л к а. А де ж вона?
X и м к а. Та отам десь пошелепалась замітати двір. (Виходить).
Н а с т я. А я, знаєш, не хотіла після того вечора й приходити до тієї принді; та уже просила боже як!
Н а т а л к а. І мене теж; ще й стара Сірчиха приходила. Так я уже подумала, бог з ними! Ну й щастя ж оцій Проні! І чим вона взяла?
Н а с т я. Кислим оком та довгим носом.
Н а т а л к а. А вже правда! І де в його ті очі були?
Н а с т я. Звичайно, за гроші бере.
Н а т а л к а. То вона його заманила своїми гарними приборами та брансолетами.
Н а с т я. Дай мені, серце, покій! Хіба вона вміє й прибратись до ладу? Поначеплює, понавішує, мов на куделю вовни, та й повертається, як індик, і все оте на їй, як на корові сідло...
Н а т а л к а. Іменно, як на корові сідло...
Н а с т я, Аз того ганчір'я ще й пика вигляда, що за три дні не од полощеш!
ВИХІД VIII
(Ті ж і П р о н я.)
П р о н я (входить і поважно вітається). Здрастуйте вам.
Н а т а л к а. Ах, яке на вас убрання, аж очі вбира!
Н а с т я. Чудо, чудо! У вас таки смаку, як у тії кралі.
Н а т а л к а. Та яке модне!
П р о н я. У первому магазині на Хрещатику шилось.
Н а т а л к а. А як до лиця все вам, хоч малюй!
Н а с т я. Ви сьогодні дуже гарні, мов та квіточка, що в віночку!
П р о н я. Мерси за компліман!
Н а с т я (до Наталки). Не передавай куті меду!
Н а т а л к а (до Насті). Та чорт її бери! (Вголос). Ой ненько, моя матінко! Який же у вас, Проню, брансолет, а сережки аж горять, мов саме сонце вскочило в хату!
Н а с т я. Чи справжні ж?
П р о н я. Авжеж!
ВИХІД IX
(Ті ж і Я в д о к і я П и л и п і в н а.)
Я в д о к і я П и л и п і в н а (вибіга з пекарні у чепчику і в довгім платку). І де ж би то не справжні, коли за каблучку ту на руку, чи як її, дала двадцять два карбованці, а за сережки аж сімдесят п'ять, своїми руками дала!
Н а с т я. Ого! Сімдесят п'ять!
Н а т а л к а. Ой мамо моя!
П р о н я. Таки не витерпіли, прибігли; ще й Химку сюди приведіть!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Як-то, щоб і тепер, коли слушний час настав, не похвалитись перед добрими людьми? Ні вже, дочко, вибачайте!
П р о н я. Охота! Диво яке, що золото чи гальмази!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Як то не диво? От за ту матерію, що на сукні, позаторік платила ще по три карбованці!
Н а с т я. Позаторік ще?
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Еге ж, тепер за таку ціну не купиш!
П р о н я. Ви б, мамо, пішли краще до пекарні порядкувати, ніж не знать що верзти!
Я в д о к і я П и л и п і в н а. Та там уже все готове. А за другу сукню, шовкову, заплатила аж по три карбованці з половиною за аршин: така вже дорога, що й господи! Ось я винесу. (Іде в кімнату).
П р о н я. Та що ви розносились, неначе не носили зроду шовкового?
Н а с т я і Н а т а л к а. Покажіть, покажіть; ми ще не бачили!
С т е п а н (з-за вікна). За кого Сірки віддають дочку?
Г о л о с. За якогось цилюрника.
С т е п а н. Невже за Голохвостого? Жид, значить, правду казав.
Я в д о к і я П и л и п і в н а (таска цілий жмут всяких суконь). Осьде, гляньте яке!
Н а с т я. Чудесне! Широке та добряще! (Маца).