— Він не захоче, — озвався шофер-секретар. — Його плоть хоч і в наших руках, але над сутністю ми не владні.
— На жаль, — ствердно кивнув Іван Іванович.
— Скільки часу цей тип, — Тищенко пхнув носаком своє тіло, — перебував у потойбіччі? Ну, тоді, коли ходив по мене?
— Трохи менше, як півтори години, — відказав керівник Центру. — Втім, прилад фіксує час виходу сутності з плоті, як і час втілення, з високою точністю.
— А на скільки розраховане снодійне?
— Від п’яти до восьми годин.
— Тоді зробимо так, — провадив Тищенко-Компанієць. — Першим піду я. За законами потойбіччя нас — закритих сутностей — ніхто там не зустрічає. Ми самі віднаходимо один одного за інформаційними тінями. А кому, як не мені, знати Каламусову інформаційну тінь? Я віднайду його сутність і допоможу втілитися в цю плоть, — він показав на своє тіло. — Гадаю, на те, щоб віднайти й повернути Каламуса, потрібно стільки ж часу, скільки й на моє перше повернення — півтори години. Сенс операції в тому, щоб ви увімкнули апарат, під яким сидітиме цей чоловік, тоді, коли я разом із Каламусовою сутністю вже перебуватиму на шляху до матеріального світу. Іншими словами, треба зробити так, щоб мить нашого повернення з потойбіччя і його відходу в потойбіччя припали на нічийний шар; себто ми з ним розминемося в товщі скла, висловлюючись образно.
Обличчя Івана Івановича хоча й було непроникне, а все ж на ньому вгадувалася нерішучість.
— Технічно це можна виконати, — озвався він по паузі. — Але для того, щоб ваші сутності розминулися на межі між матеріальним світом і задзеркаллям, слід знати точний час вашого повернення. У Компанійця пішло півтори години нашого земного часу, у вас може піти біьше, а може, й менше. Окрім того... — Іван Іванович на мить затнувся, його повні губи заворушилися, він ніби щось жував. — Окрім того, невідомо, чи здатна ваша духовна сутність покинути тіло. Те, що ви легко ввійшли в Компанійцеву плоть, ще не означає, що ви так само легко з неї вийдете. У кожної людини своя спорідненість душі з тілом — в одного більша, в іншого менша. Щоб з’ясувати цю особливість, треба знати характеристику складників вашої душі, а саме: ефірного тіла, астральної аури, фізичної аури, ментальної аури, тобто характеристики всіх ваших біополів. Зафільмувавши їх на плівку у відповідних для кожного з них променях і дослідивши на спецпроекторах, — ми тільки тоді зможемо говорити про придатність чи непридатність людини до розвтілення. Без цього посилати сутність у потойбіччя ризиковано... Провідника, — Іван Іванович показав на нерухоме тіло, — ми вивчали кілька років.
Найбільше боявся Тищенко такого дослідження. Адже воно покаже цілковиту ідентичність сутності, що перебуває тепер у Компанійцевому тілі, і сутності справжнього провідника, тобто його, Тищенкової, зафільмованої на плівку, що зберігається у фільмотеці Центру перевтілення. А що двох однакових сутностей не буває, то підміну одразу ж викриють. Відтак його просто вб’ють. У світ прийде антихрист у його, Тищенковій, подобі, й під його ж таки ім’ям. Поллється кров, і першою загине його родина. Він сказав:
— Оскільки часу на дослідження не маємо, то нам нічого не зостається, як ризикувати.
На пещеному обличчі Івана Івановича з’явилося збентеження, мовляв: це ж авантюра, — а на зміну йому прийшов вираз страху, характерний для людей, які ніколи не піддають сумніву накази зверхника.
5
Якщо набережжя в районі гуртожитку Вищої школи "Порядку" було добре доглянуте, то безлад, що панував у середмісті, свідчив про відсутність тут господаря. Всюди валялися недопалки, обгортки від морозива; стіни й ворота біофаку були обклеєні плакатами-гаслами, що їх колись несли демонстранти.
У двір першим заїхав мікроавтобус, за ним — легковик.
— Обережніше! — гарикнув Іван Іванович на двох здоровил-охоронців, які тягли за руки непритомне тіло до чорного входу.
Тищенко-Компанієць сидів у кріслі під аркою і дивився на чоловіка в картатій сорочці, прив’язаного до такого самого крісла. Велика голова бранця звисала на груди, а неголене обличчя, здавалося, належало мерцеві. Крізь прочинене вікно долинав гомін вечірнього проспекту, за вікнами на стовпі спалахнув ліхтар, і тієї ж миті Тищенко відчув на собі дію невидимої енергії, що її генерувала арка. Він раптом опинився в центрі якихось вібрацій, які трусили не лише його тіло, а й душу. Втім, він не сказав би, що ті коливання діяли на нього ззовні, а не він сам був їхнім джерелом. Майнула думка, що з власного тіла його сутність виходила значно легше, ніж тепер із Компанійцевої плоті. Раптом побачив кімнату згори; він немовби витав попід стелею, а його духовна сутність, що досі була згустком і ховалася в упакуванні, стала розтікатися простором і часом. Йому вже було відоме це почуття безмежности свого "я", за яким починається "тунель", а далі — потойбіччя.
Найпершою умовою повернення в матеріальний світ була людська плоть, яку слід весь час тримати в пам’яті. І цього разу такою мусила стати його власна, прикручена до крісла постать. Щойно увага перенеслася з обездушеного Компанійцевого тіла на його, Тищенкове, як свідомість потьмарилася, він відчув щось схоже на страх. Над непритомною постаттю батька "Експарки" — його постаттю — витало лихо. Тищенкові навіть здавалося, що тіло обснувала не линва, а павутиння, і на тому плетиві сидить страшна сутність. То був дух тирана, його астральна аура, що почасти вийшла за межі тіла; зло у сконцентрованому вигляді, мізерної частки якого досить, щоб отруїти весь людський океан. Воно коливалось і пульсувало, як велетенська крапля червоної отрути. Він ще побачив Івана Івановича, який сидів за пультом апарату перевтілення в суміжній кімнаті, сум’яття й непевність на рум’яному лиці його і раптом увійшов, ні, заглибився в темряву. Враз урвався зв’язок з матеріальним світом: при ньому лишилася тільки пам’ять, і в ній — дві постаті під арками.
У мороці він перебував якусь мить, а тоді "побачив" світло. То було проміння від духовних сутностей, що линули йому назустріч. Від них струмували доброта й радощі; на нього очікували.
— Тишо, ми знали, що ти не забаришся. Всі, кого наймав "Порядок", для своїх оборудок, уже тут. — Це казав Хома Булига — друг дитинства і колега з "Експарки".