Дещо неясне також з географією: спершу сказано, що герої в'їхали у "іспанські володіння", а потім з'ясовується, що то Німеччина, Рейн, Трір. Може, на увазі малися володіння Габсбургів як імператорів Священної римської імперії німецької нації. Але на той час Габсбурги австрійські і іспанські вже давно розділилися. Між іншим, німецький вольнодумець Шлюте названий "передвісником" "бурі і натиску". Але то якраз вже був час "бурі і натиску". Деінде йде мова про церкву Санта Маріа дель Фіоре у Венеції. Я знаю собор з цією назвою у Флоренції. Може, така церква є й в Венеції. Але хотілося б перевірити.
Принагідно, про графа Лімбург-Стирум. У романі він зображений у фарбах гротесково-сатиричних: це його Рославець, карає за залицяння до княжни. А за певними досить надійними документами він був офіційним нареченим "самозванки" і вона (за романом бідна як церковна миша) навіть дала йому купу грошей на купівлю цілої карликової німецької держави. Так само деяким документам суперечить і постать Христанека. За Косачем він — дезертир з австрійської армії, можливий колишній коханець Елізи Фінк, тепер шулер, пройдисвіт. А в одному з листів адмірала Орлова-Чесменського до імператриці Катерини читаємо таке: "Получил я известие от посланного мною офицера для разведывания о самозванке, что оная больше не находится в Рагузах... а от меня нарочно того же дня послан в Рим штата моего генерал-адьютант Ив. Кристинек, чтоб о ней в точности изведаться и стараться познакомиться с нею; притом, чтоб он обещал, что она во всем может на меня положиться, и, буде уговорит, чтоб привед ее сюда с собою...". Отже, "Кристинек" (слід гадати, він же Христанек) був офіцером російської служби.
Звичайно, письменник має право — навіть у творі історичному — на вигадку, на фантазію, на власну інтерпретацію подій.
От і всі мої зауваження та сумніви. їх небагато і вони мають, так би мовити, характер локальний. А в цілому, як я вже писав, роман Юрія Косача "Володарка Понтиди" готовий до друку. Мені залишається лише гаряче рекомендувати цей вдалий, талановитий твір.
Д. Затонський.
Дмитро Затонський, доктор філологічних наук, член-кореспондент Академії Наук Української РСР, завідуючий відділом літератури країн Західної Європи і Америки інституту ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.
ТВОРИ ЮРІЯ КОСАЧА
Юрій Косач дебютував в українському письменстві зокрема в "Літ. Наук. віснику" у Львові новелами "Якимова рекрутчина", "Пуща в заграві" та іншими в 1927—28 рр. В "Нових шляхах" (1930—31 рр.) з'явились його оповідання "Вершник над ланами", "Вовча республіка", "Кармен у синім лімузині" та ряд інших.
Окремі видання Ю. Косача появилися в рр. 1931—33, (навіть під час тривалого ув'язнення в польських тюрмах під той час) а саме: збірки оповідань і новел "Чорна пані", "Сонце із-за ґрат", а відтак в рр. 1935—38, вийшли окремими книжками збірки новел "Клубок Аріадни", "Чарівна Україна" "Глухівська пані", "Вечір у Розумовського", "Остання атака поручника Гагенау"; крім того збірка поезій "Черлень" (Львів), "Мить із майстром" (Париж), "Сонце сходить в Чигирині" (про декабристів на Україні), повість "Дивимось смерті в очі" (про повстання на Волині і Поліссі, 1932 р.), роман "Чад" (Львів), п'єса про Львів у добі Ренесансу "Кирка з Лоллео", виставлена театрами на Західній Україні.
В подальших роках виставлено тими ж театрами історичну п'єсу "Марш Чернігівського полку" (про 1825 рік на Україні), опубліковано оповідання "Запрошення на Цитеру" (про українського митця А. Лосенка), "Зів'яла заграва" (про революцію 1848 р. у Львові). З черги появився цикл творів Ю. Косача про Хмельниччину, а саме "Запорожці під Дюнкерком") (Париж); роман "Рубікон Хмельницького" (Краків, 1940); драматична поема "Облога", виставлена у театрі опери і драми у Львові в 1942 р.; роман-дилогія "День гніву", про перші періоди революції 1648 року; драма "Дійство про Юрія Переможця" (про Юрія Хмельницького, 1950 р.; "Талісман", про Тимоша Хмельницького (1952); "Коні для Андибера" (з доби Руїни); що їх видано у Мюнхені та Нью-Йорку.
Відтак опубліковано роман на сучасну тематику "Еней і життя інших", Мюнхен, 1949); оповідання "Чудесна балка"; "Сеньор Ніколо" (про побут М. Гоголя в Римі, 1839 р.), (Мюнхен — Дітройт, 1953—55).
В наступний роках з'являлися збірники поезій як: "Кубок Ганімеда" (Нью-Йорк, 1957); "Мангаттанські ночі" (Київ, 1965); "Вибране" (Київ, 1974); "Золоті Ворота" (Нью-Йорк, 1967); "Літо над Делавером" (Київ, 1977); збірка новел "Лиха доля в Маракайбо" (Київ, 1980).
Еміграційні театри в роках 1948—50 виставили п'єси Ю. Косача "Ворог", "Ордер", "Гаральд і Ярославна" та інші.
В 1985 році вийшов у Нью-Йорку з друку роман-сага Ю. Косача "Сузір'я Лебедя". На черзі поява дальших творів — роману "Високий Замок" (про революційний рух на Західній Україні в 1923—33 роках; "Смерть у Чигирині", 1657, (про епілог Хмельниччини); "Камінна баба" (про Нью-Йорк).
Твори Юрія Косача — новели, оповідання і поезії перекладені на мови: польську ("Шлях з України" і ін.), німецьку "Ноктюрн-Б-молль", "Вечір у Розумовського" і багато інших; російську, англійську ("Донья Люла і квезал" та інші), французьку "Запрошення на Цитеру"); португальську, словацьку і інші.