Чарлі обмізкував, що сказав йому брат. Вбивство не лякало його. П'ятнадцять років тому він убив жінку, яка шантажувала його. Він зробив це без найменших вагань. Пізно ввечері він прийшов до неї додому під приводом віддати гроші, які вона вимагала. Він вдарив її в потилицю, роздягнув і втопив у ванні. Склалося враження, що вона послизнулася, вдарилася головою об край і втопилася.
Думка про вбивство Джеффа не жахала Чарлі. Не існувало нічого такого, чого б він не зробив заради двох мільйонів доларів, проте він вже не був тою людиною, яким був п'ятнадцять років тому. У нього вже були не такі міцні нерви. Його страшила думка йти через темні джунглі з такою небезпечною людиною, як Джефф.
Якщо Джефф запідозрить що-небудь, він вистрілить перший і не схибить. Чарлі не хотілося помирати. Він волів би безпечніший план.
– Ми забули про дівчину, – нагадав він. – Вона теж там буде.
– Я не забув про неї, – озвався Блеккі. Він навмисно не спом'янув про Нхан. Йому хотілося, щоб брат звик спочатку з думкою про вбивство однієї людини. – Вона теж має поїхати. На жаль, Чарлі, я не думаю, щоб американець поїхав без неї. Спочатку я хотів влаштувати все так, щоб вона не прилучилася до нього, однак, при подальшому міркуванню зрозумів: це ризиковано. Він може відмовитися поїхати, якщо її з ним не буде. Її також слід прибрати.
"Два убивства!" – подумав Чарлі і відчув, як тіло покривається потом. Перед очима постала сцена: Джефф з дівчиною йдуть попереду, він услід за ними. Витягає револьвер і стріляє Джеффу в спину. Джефф падає. Він, може, не вбитий, але, принаймні, знешкоджений. Що зробить дівчина? Вона кинеться геть. Буде темно. Якщо вона побіжить раніше, ніж він прицілиться, вона зможе скритися. Тоді не оберешся неприємностей.
Мовби прочитавши його думки, Блеккі тихо сказав:
– Вона закохана в американця. Коли він упаде, вона підбіжить до нього. Буде легко вдруге вистрілити, Чарлі.
– Ти, здається, все обдумав,– промовив Чарлі з гіркотою в голосі. – Був час, коли я думав за всю сім'ю.
Блеккі не сказав нічого. Все залежало від того, чи зможе Чарлі здійснити задумане. Сам він здригався від думки про вбивство. Він знав, що руки Чарлі вже вчинили одне вбивство. І він також знав, що ніколи не зміг би змусити себе застрілити Джеффа і Нхан. У цьому була, викликаюча заздрість Блеккі, різниця між Чарлі і ним –Чарлі був безжалісним.
Вже було видно аеропорт.
– Погодження, – зауважив Чарлі, – надто однобоке. Ти нічим не ризикуєш, Блеккі. Я мушу виконувати всю роботу, і на мене покладається весь ризик. Коли будуть знайдені трупи, Уоткінс второпає, що я убив їх. Він може почати мене шантажувати.
– Ти, в свою чергу, можеш шантажувати його, – заспокоїв Блеккі. – Він отримає десять років за контрабанду опіума в Бангкок. Уоткінс не має турбувати тебе.
– Є ще шофер автомобіля.
– Домовся з Уоткінсом, щоб він взяв одного зі своїх людей. Нехай тебе це не тривожить.
Чарлі знизав плечами. Він був готовий прийняти план, але вирішив прикинутися незгодним з ним, щоб отримати можливість виторгувати вигідніші для себе умови.
– Якщо я маю робити все це, – сказав він, – необхідно укласти нове фінансове погодження. Ти не можеш розраховувати на половину грошей, коли ти нічим не ризикуєш. Я думаю, мені має належати три чверті, а тобі чверть.
Блеккі очікував, що брат вимагатиме більше грошей, але три чверті – звісно, абсурд.
– Ми збираємося бути партнерами. Чарлі, – мовив він. – Ми хочемо скористатися грошима, щоб відкрити в Гонконгу танцклуб, вигідний нам обом. Я згоден, що ти маєш отримати більше грошей, втім три чверті – це нерозумно. Я пропоную тобі п'ятдесят тисяч доларів з основного капіталу, а решта буде розділена порівну.
– Давай домовимося про сто тисяч, – запросив Чарлі, – і шістдесят процентів від доходу клуба.
Блеккі поморщився, знизав плечами. На місці Чарлі він би зажадав для себе ще вигідніших умов, ніж ці.
– Добре, – відповів він. – Я згоден.
Чарлі кивнув. Він був задоволений.
Коли Блеккі загальмував біля входу в аеропорт, Чарлі нагадав:
– Я повернуся завтра вранці. Не забудь про револьвер.
Блеккі не думав, що за ним спостерігають. Він повертався в Сайгон, не знаючи, що по дорозі в аеропорт і зворотно його супроводжували два детективи із служби безпеки. Вони бачили, як Блеккі зайшов до клубу, затим один з них подзвонив по телефону інспектору, в той час, як другий чекав у машині, що зупинилася в кількох ярдах від входу до клубу.
Детективи не помітили Ю-Ю, котрий сидів навпочипки під деревом, і забавлявся своєю іграшкою, а також спостерігав за ними.
Ю-Ю бачив, як двоє чоловіків поїхали слідом за Блеккі і його братом. Він бачив, що Блеккі повернувся один, та в супроводі двох детективів.
Ситуація зацікавила його, після недовгого міркування він випрямився і пішов до клубу. Піднявшись сходами, він зайшов до танцзали.
Ю-Ю перетнув майданчик і без стуку зайшов у кабінет Блеккі. Він зачинив двері і прихилився до них.
Блеккі попивав зі склянки чай. Він підвів очі. Його обличчя було байдужим, коли він побачив Ю-Ю.
– У чому справа?
– Можу продати деякі відомості, – сказав Ю-Ю. – Вони коштують п'ять тисяч піастрів – по дешевій ціні.
– Які відомості?
– Спочатку давайте гроші.
– Забирайся звідси, – закричав Блеккі, опускаючи на стіл склянку з чаєм, – або я вижбурну тебе!
Ю-Ю усміхнувся.
– Справа стосується вас і поліції, містер Блеккі. Це важливо.
Блеккі зненацька відчув, як похололо серце. Без вагань він витяг портмоне, відрахував п'ять тисяч піастрів і жбурнув їх через стіл Ю-Ю.
– Так у чому справа?
Ю-Ю підібрав папірці.
– До вас приставлені два детективи із служби безпеки, – повідомив він. – Вони їхали слідом за вами, коли ви вранці поїхали з містером Чарлі. Вони супроводжували вас, коли ви повернулися. Зараз вони знаходяться біля клуба в машині – чорному "сітроєні".
Кілька секунд Блеккі сидів, свердлячи очима Ю-Ю, потім з видимим зусиллям вимовив:
– Наступного разу, коли будеш сюди заходити, постукай у двері. А тепер іди.
Ю-Ю поглянув на гроші у своїй брудній руці, підморгнув Блеккі.
– Одні люди знаходять, інші втрачають. Мені жаль вас, містер Блеккі. – І він вийшов.