З такими думками Гриша попростував до тітки Наталки, де снідала авторитетна комісія, смакуючи пиріжками з сиром і сметаною такою густою, що в пій безслідно б утонули всі злпгоді світу, що ж до паліїв війни, то жоден з них би п но кавкнув.
Комісія була така: вродлива дівчина, схожа на оту мальовану, зав. райфінвідділом, мов рідна сестра, і бородатий коричневий чоловік, у корпчпевих же довгих трусах (мабуть, шортах?) і невидимій на його коричневому, зарослому густою щетиною торсі сітці, яка годилася б ловити щук після нересту, а не на такому шановному тулубі.
Комісія якраз доїдала пиріжки а сметаною, дівчина —вже витирала губи, а голий чоловік запихався останнім пиріжком.
— Звиняйте, що перебив,— сказав Гриша.— Здрастуйте, я голова сільради Левепець.
Дівчина підхопилася з-за столу, присіла, мовби вклоняючись, почервоніла, як рожа за вікном, прошепотіла:
— Дуже приємно, Таїса Микитівна.
— Ви її пе слухайте,— поковтуючи останній пиріжок, сказав голий чоловік.— Таїсу Микитівну кинули на цю перевірку тільки тому, що в Тетяни Юріївнп зять побив дочку і Тетяна Юріївна пе змогла... Л колп б вона сюди, то... Вона — такий боєць, що ніхто з пою пе зрівняється ніколи! Я вам скажу відверто, що я особисто — по кулінарії. Спеціалізувався по півнячих гребенях і курячих пупах. У мене на Хмельниччині був повар, який так готував курячі пупи, що на них з'їздйлися з усього регіону. Ну, тепер набудували птахофабрик, і вже нікого но хвилює ні півнячий гребінь, ні курячий пупок. Але зате лишився свинячий хвостик. Пробували коли-небудь? А приходило кому в голову: фабрика копчених свипячих хвостиків? Грандіозна штука! А є ще річ зовсім унікальна! Ні в яких словниках, ні в енциклопедіях... Овеча гляган-ка. Чули? Тепер є ацєдофіл, кефір, йогурт, ало то все не те. Немає в ньому ні тої сили, ні первісної загадковості, якими відзначається зглягане молоко. Питаннячко вя"е й не для Міністерства м'ясо-молочної промисловості, а для всього нашого нервового часу.
Грпша згадав, що в баби Ловснчпхи за божницею завжди схована засуніепа па паличці овеча гляганка. Опустиш у кипляче молоко — і воно зглягається аж до рппіпня. Але яке діло цьому голому чоловікові до бабиної глягапкп?
— Щось я вас не пойму,— сказав Грпша.
— Ви пробачте, будь ласка,— червоніючи, сказала Таїса Микитівна (хоч Гриша волів би звати її просто Танкою, надто ідо й нагадувала рум'яне райське яблучко),— ми прибули до вас з метою... щоб... для того...
— Щодо гусей? — прийшов їй на поміч Гриша.
— Саме так.
— Ну, то що ж? Гуси — цс справді у веденні сільської Ради, а не колгоспу. Тут ви не помилилися. Колгосп тепер займається тільки тим, що індустріалізується. Л гуси пе індустріалізуються, хоч тп їх ріж. Курка? Будь ласка. Качка? Скільки хочеш. їх ми змогли засунутп в комплекси, в птахофабрики. Л гусак так і зостався тількп в особистих господарствах. Він пе індустріалізується, як, для прикладу, іі барани.
— По баранах буде інша комісія,— зауважив голий чоловік.— А ми — тількп по гусях.
— Ще й по баранах буде? — стрепенувся Гриша.— Приготуємо відсіч! А що ж цікавить вас в гусячому питанні?
— Це вам скаже Таїса Микитівна,— потрусив бородою голий чоловік.— Bona очолює комісію.
— Дуже приємно,— вклонився гарпій дівчині Гриша, радіючи, що не бачить її Дашупька і не робпть належних висновків,— дуже й дуже... То які ж ваші, гм, кгм!..
— Мені соромно,— ще більше почервонівши, прошепотіла Таїса Микитівна і благально поглянула па свого бородатого голого колегу. Засоромишся, подумав собі Грпша, хіба ж не засоромишся, приїхавши до людей з оцим голим бовдуром?
— Все дуже просто,— брутально покахикав голий чоловік.— На території вашої сільської Радп мається енна кількість водоплаваючої птиці, серед якої ениа кількість гусей. Так?
— Припустимо,— згодився Гриша.
— Де ці гуси тепер і в якому вони стані?
— Тобто?
— У нас є сигнали, що всіх гусей обпатрали і голими пустили в Африку.
— Ага, сигнали? Підиисані?
— Це не має значення.
— А все ж таїш? Підписав Шпугутькало?
— Як це вп? — ще більше почервонівши, прошеиотіла Таїса Микитівна.
— Повпппі знати свої кадри. А кінчається як? По всьому району поповзли чутки і трудові маси сколихнулися й обурились. Так?
— Може бути,— згодився голий чоловік.— Але це пе рятує вас од відповідальності. Ми приїхали перевірити, чи справді тут у вас є голі гуси, скільки їх, що з пимп роблять і хто за це відповідає.
— Оце й усе? — поцікавився Гриша.
— На першому етапі — все.
— Тоді так. Я прошу дати мепі три дпі, щоб я підготував відповідь у письмовій формі.
— У письмовій? — голий чоловік, впдимо, но був ГОТОВИЙ до цього.— Таїсо МИКИТІВНО, ЯК вп на цс дивитесь?
— Позитивно,— прошепотіла дівчпна, палаючп найяскравішими вогнями.
— Дамо трп дні на відповідь?
— Я не заперечую.
Сказати правду? Гриша ніколи й у гадці пе мав, звідки беруться подушки, на яких він спить, і звідки оті дев'ять пухких подушок, що їм з Дашунькою постелила мама Сашка після їхнього одруження, і на чому сплять веселоярівці, що підкладають під голови і під боки, на чому народжуються, живуть, пампожуготься і вмирають. Ніхто про цс ніколи не думає, все йде мовби само по собі, а виходить, що є якась незрима сила, яка про все дбає, все вилічує, мудро і завбачливо регулює?
Він кинувся за поясненнями до Дашупыш. Все ж вища освіта, знання й передбачення. Але Дагаупька відмахнулася:
— Не мороч мені голови! Досить з мене й своїх клопотів. Тоді він вдався по допомогу до мами Сашки, і та розповіла
йому про все, на що він ніколи не звертав увага, і віп здивувався зі свого незнання, а тоді зрадів несподіваному знанню і, вимучуючи кожне слово, проклипаючи власну невмілість, караючись незграбністю і недорікуватістю, все я* уклав для тої кумедної комісії (а може, й для самого себе?) таку реляцію:
СКУБАННЯ ГУСЕЙ НА УКРАЇНІ
Так, так, в наших краях гусей пе скубуть, а скубають. Гуска, за повір'ями наших пращурів, утворилася з великого вовка, якого сотворив Луципер, тобто головний чорт. Чорт тесав того вовка, і з трісок робилися менші звірі, птахи, комахи і різна дрібнота. З білої тріски утворилася гуска, що полетіла за вітром, ґелґочучи. Десь вона нанесла яєць — і пішло...