Відвідини

Страница 2 из 2

Рэй Брэдбери

Там билось Серце.

Вона слухала.

Серце билось сильно і ритмічно.

Вона слухала довго. Вона тамувала подих і рум'янець повертався на її щоки.

Вона слухала.

Серце билось.

Вона підвела голову, глянула на лице юнака останній раз, на мить торкнулась губами його щоки, повернулась, і швидко пішла до дверей, без слів. В них потреби тепер не було. Не затрималась і біля дверей щоб обернутись, вона їх легенько відкрила і так само легенько закрила, але вже по інший бік.

Молодий чоловік не ворухнувся. Аж ось його рука сковзнула вгору, через груди і ось відчула, що ховала за собою сорочка. Його очі досі були закриті, лице байдуже.

Потім він повернувся і сів куди бачили очі, підхопив свою чашку і допив каву.

Потужний пульс, дивовижна вібрація життя виходила з його грудей, розливалась вздовж руки і потрапляла навіть в чашку з кавою, надавала їй стійкого нескінченного ритму. Він робив ковток, неначе то були чудодійні ліки, які ніколи не закінчувались і ця чаша наповнювалась би знову і знову, впродовж часу про який він не знає і навіть не здогадується. Він допив каву.

Відкривши очі, він побачив порожню кімнату.

© ВДОВИЧЕНКО Олександр, переклад з англійської.

Адреса перекладача в Інтернеті: wow1986@mail.ru