Тим часом його пропозиція була варта уваги. Ще б пак! Одним махом кілька соціальних вузлів нашого часу, точніше — його суспільства.
Суть пропозиції полягала в тому, щоб, у зв’язку з хронічним переолюдненням планети, частину непрацездатної людності, а також декласовані елементи — до єдиного! — витурити на придатні для мешкання інші Галактики. Таким чином, позбувшись дармоїдів, геть непродуктивних токсикоманів та збоченців, очистити суспільну атмосферу, підвищити життєздатність людини, позбавити її небезпечних для здоров’я та свідомості контактів. При цьому теорія фікції дозволяє колоністам легко, навіть патріотично сприйняти цей акт не вигнанням з раю, а необхідністю колонізувати погансько-варварський космос — вони будуть першими!
Все просто! Космічна епопея, початок якої губиться у сивій давнині, у майже забутій епосі супутників, — триває! Людина вилущується зі шкаралущі одвічного земного, її крилам не страшні ані плазма сонць, ані вакуум міжзоряних ущелин! Хай живе гуманізм, його вища стадія — космізм, помножені на Уважність, Справедливість, Чулість!
Трьома знаками оклику Мініціат власноручно завершив роботу, названу скромно, як і належить серйозному науковцеві, — "Космізм — вища стадія гуманізму".
Відповіді не діждався. Демократія — хай йому абищо! — як те дишло.
І ось тепер — лист.
Мініціат мимоволі розправив плечі. Як можна цькувати людину, котра пропала безвісти, котра колись була? Була й немає, вже давно немає, замалим не крикнув — тільки зуби зціпив дужче, та й спаленів ураз від несподіваного здогаду, якого здогаду! — та півпідозри: а якщо він, цей Столін, і досі є, на землі був, на землі не стало, а десь-інде існує? Не збоченець чи токсикоман, а рядовий чиновник, можна сказати, всього лиш підмайстер у складній системі розумного розподілу прав і обов’язків, виплеканій корифеями суспільства Вічного Вибуху.
...якщо він є, живе, існує?..
Столін мало цікавив Ініціатора. І тоді, коли він ще був, і нині, коли його вдень зі свічкою не знайдеш. Та один спогад неприємно хвилював...
Головний конюх не дозволяв нікому об’їжджати білого жеребця Спаса, єдиного білого коня з родоводу знаменитих колись арабських скакунів.
Пиха і гонор конюха межували з атавістичним непослухом — пережитком епохи. Людства. Цей Столін перед Колом Вершителя так пояснював свою зухвалість: Спасу конче необхідно знайти пару, таку ж білу кобилу, щоб зберегти породу, з чим Коло — пеньки червиві! — легко погодились, хоч у Ініціатора були свої міркування, які він і виклав письмово, вважаючи справу із білим конем небезпечним політичним спротивом з боку внутрішньої опозиції. Він переконував Коло в тому, що розмноження білих скакунів приведе до зниження якості за рахунок кількості, що небажано будь-якому суспільстві. Крім того, маса білих коней небезпечно вплине на морально-естетичний рівень землян, не готових до сприйняття чистих символів, внаслідок чого можуть виникнути кривотлумачення, бо кожен, хто опиняється на білому коні, вже вищий від того, хто на буланому чи вороному. Отже, важливо не розмножувати білих коней, а навпаки — якомога швидше позбутися цього, останнього, щоб не хвилювати народну уяву безпредметними ілюзіями, а також запобігти появі анекдотів і пісеньок, у яких білий кінь може набути цілком двозначної якості...
Ініціатор ще раз перебіг лист і зупинився на фразі, яка спершу не зацікавила: "...адже відомо, що Ви — ініціатор цькування..." Кому відомо? Про його письмову заяву знало тільки Коло Вершителя — в Суспільстві Вічного Вибуху, всупереч давнім традиціям, службових архівів не існувало.
Але ж — чорним по білому: відомо... відомо.
В цю мить Ініціатор люто ненавидів Комбінатора, вродливого висуванця без шпаги честі і сумління. Свою Ініціатор беріг, як зіницю ока, — вона висіла над ложем Белли в її спальні, і коли Белла зачіпала чоловіка білим, зовсім не ляльковим коліном, шпага починала подзвонювати у завеликих піхвах, але то вже таке — він любив ті звуки — шпага честї і сумління висіла в надійному місці.
І він знову подумав про Комбінатора з огидою.
* * *
В ту ж таки мить Комбінатор так само з огидою подумав про Ініціатора, а ще через якусь мить уже люто ненавидів його — старого недоріку, пісного моралізатора, бо в численній пошті, до якої він ніколи не мав інтересу, був лист-попередження, чи погроза, чи шантаж, одне слово, анонімний автор вимагав припинити цькування головного конюха Століна, інакше доля Комбінатора, а заразом і Землі залежатиме від терплячості Космічної Ради Безпеки, котра не дозволить потоптати в багно свободу особистості лише через те, що вона не вкладається у звичні схеми нормування прав і обов’язків.
Рада Безпеки — одна із золотих думок Комбінатора, з якими він не носився, як дурень зі ступою, тож ніхто і не підозрював, що надто вродливий спроможний на глобальні модуляції з думкою, до якої, в її чистому вигляді, й сам ставився з презирством, як до рудимента, натомість вважав, що тільки думка, втілена в дію, вінчає зусилля людини, лягає в підмурок завтрашньої філософічної системи.
Його можна було б назвати любомудром, проте ніхто із мешканців Землі не здогадався б, про кого мова, так умів знеособлювати себе.
...Коли Ініціатор як мокрим рядном напнув Коло Вершителя своєю пропозицією щодо великого переселення із Землі у космос і цим викликав до себе неабиякий інтерес Кола, Комбінатор, переступивши межу дозволеного, добився аудієнції з Вершителем. Про що вони говорили, ніхто не знав, та вже наступного дня сам Вершитель побажав зустрітися з Комбінатором. I про цю розмову ніхто не відав, але заради певності...
Так, тільки заради певності всіх мешканців Землі, що на час їхньої зустрічі перебували в радіусі 1000 кілометрів од Столу, терміново відрядили виконувати надсекретне завдання. Їм так і сказали: з метою посилення оборонної могутності Матінки-Землі-Годувальниці, найпрекраснішої з планет... Місце призначення — засекречене Поле-Ігрек, західний форпост Землі у майбутньому герці з непоступливими представниками Безмежжя Всесвіту. Жодної відмови чи внутрішнього спротиву. Чи сумніву. Чи вагання. Аргумент "А" був єдиним аргументом на Землі, інших не існувало, звідколи збагнули: багато аргументів — аргументів немає.