А Київ… Київ високо…
Київ — хароший…
Великий — це раз… Чепурний — це два… Певний себе — це три…
Що снігу на вулицях цілі гори, що, коли їдеш візником, так тебе піряє згори наниз і знову нагору, що шлунок твій зскакує кудись до сліпої кишки, а сліпа кишка з горла визирає, так то нічого… Колись же воно розтане… І тоді рівно буде і не пірятиме…
Кияни — народ хароший і зразу, не встигли ви вийти з вокзалу, знайомлять вас з дрібницями свого київського життя…
— На Тургенєвську!
— 75!
— Та…
— Пуд вівса сто!
Чого він гадає, що вас якраз саме цікавить київський овес, це вже його справа.
Але ви вже знаєте, що пуд вівса не п'ятдесят, а сто…
Київ білий тепер. Більше — білий і м'який… "М'якості", мабуть, не менше, як аршин завтовшки…
І слизький, і блискучий Київ… І під ногами рипить…
А ще тижнів зо два — і Київ буде сірий, а потім бурий, а потім мокрий, аж ось поки!
— Што будіть? Што тольки будіть?! — казав мені хазяїн препаскудної столовки на Подолі, чоловічина пудів так на сім з гаком. — Власть невозможная, ви ж таки самі подумайте! Што будіть?! Ви ж тольки посмотріть, как линьоть, как двиніть! Потому — бог видіть! Бог усьо видіть!
І я думаю, що таки "бог усьо видіть". Крім того, якою халерою він мене нагодував у своїй їдальні.
Київ пишний… Вулицею Воровського (б. Хрещатик) до приїжджих усміхається й парфумами, та модними черевиками, та сукнями, та брилямикапелюхами й золотими годинниками та ланцюжками вихваляється…
І все блистить, і все хвилями сукняними на вітринах спадає… Так важно, так приваблююче…
"Отрез на брюки п'ять п'ятдесят"…
І крамарі в Києві хароші, і всі вони йдуть "навстречу населенню"…
"Согласно постановлению СТО и идя навстречу населенню, ценьї пониженьї на 25 процентові.." Щасливе населення!
Київ строкатий!
Афішами заліплений! І чорними, й червоними, і зеленими! І отакусенькими, і отакими, і отакенними!
І всі афіші змістовні, афіші цікаві, афіші для художнього розвитку київського населення конче й конче потрібні!..
ТРЕСТ "ДАЙОШ ВЕСЕЛЬЄ" неп танго
Маринеточка Жанеточка і т. ін., і т. ін. Це, мабуть, спеціально для березневих днів… "Маринеточка — Жанеточка"…
АЙСЕДОРА ДУНКАН Ну — це загальновизнане, непохитне, традиціями при бите й певне!..
Тут нічого не заперечиш…
дім пролетарського мистецтва
КАРНАВАЛ
призи за танго! призи за довгий hici
Не сказано тільки, за який ніс приз дається: чи за пролетарський, чи за буржуазний.
Сказано тільки, що це робиться в "Домі пролетарського мистецтва".
БИМБОМ! "Дєйствительно настоящіє". СОНЬКА — ЗОЛОТАЯ РУЧКА! "Дєйствительно настоящая!"
ІАМО! Угадує! Вгадує, що було, що й не було! "Дєйствительно настоящий". (
І на всіх стовпах, і на всіх парканах, і на всіх тумбах доводиться до відома київського населення, що цими днями відбудеться
прощальний бенефіс адміністратора цирку абрама львовича
АДАМОВА
І Абрам Львович ласкаво посилає з афіші привітну усмішку, оздоблену чорнявими кучерями, дорогому київському населенню…
"Та заходьте ж!.."
Опанас Карпович Саксаганський "орудує" трупою в театрі імені Заньковецької.
Ставить п'єсу з незаможницького життя, що яскраво малює побут бідної вдови і її єдиної доньки… "Наталка Полтавка" та п'єса зветься. Письменника Івана Котляревського.
Постановник — Саксаганський.
Лаборанти — Северин Паньківський і Чичерський.
Масове дійство після
Де згода в сімействі, Де мир і тишина…
Рухи виключно ногами, з вихилясами й викрутасами… Далі йде гостра сатира на сільську власть — "По ревізії" драматурга Кропивницького, де змальовується голова сільради, незаможник Гарасько і делегатка жінвідділу Риндичка!
Цілком нова п'єса!
Іде в сукнах (свитка, чумарка, пояс і очіпок).
Анонсуються: антирелігійна п'єса "Вій", п'єса з життя спілки мисливців і рибалок "За двома зайцями", індустріальна комедія "Крути, та не перекручуй", драма з життя профспілки деревообробників "Бондарівна", астрономічна п'єса з життя космосу — "Доки сонце зійде, роса очі виїсть" і т. ін.
Самому не довелося побувати, а цікаво всетаки… Нове все й доситьтаки оригінальне…
"Думка" в^Києві співає… Співає не "за страх, а за совість". Підряд щось одинадцять концертів! Був на однім в Будинку освіти. Народу — тиск! Багацько пішло додому, бо не вмістилося. Концерт присвячений Шевченкові. Прекрасне виконання. Великий художній успіх. "Думка" киян повоювала… Скоро виїздить до Харкова завойовувати харків'ян… Харків'яни хай уші прошурують, бо є що слухати і є кого слухати…
Кияни, — ще раз кажу, — народ хароший! Тільки їм усім дуже ніколи. Ну до того ніколи, що я навіть не знаю, коли вони, бідолашні, й обідають!
Зайдеш потихеньку так, спитаєш:
— Чи не можна б чого так дізнатися?
Чекаєш. І бачиш, що ніколи людині. Ну й ідеш собі геть. Одного тільки й зустрів такого, що йому не було ніколи.
— Приїхав?
— Приїхав!
— Сідай! їдемо на завод молочарського приладдя "Добробут". Це ми ("Сільський господар") тут, брат, заладнали! Посуд поза конкуренцією! Полуда — нема ніде такої. З руками молочарські спілки одривають! От би трохи грошей!.. Ось тобі механічний цех, ось дерев'яний, тут лудять, тут маслобойки роблять! Бачив?! Ніби й непоказний, а справу робимо! З нічого почали! їдемо на контрактні
— Їдьмо! — кажу, а сам думаю, чого це йому не ніколи. І киянин, а не ніколи… І виявилось, що до Харкова виїздить, у Харкові вже працюватиме… А був справжнім киянином, навіть правобережною філією "Сільського господаря" завідував.
От що значить харків'яни…
Найбільша, найважливіша й найгучніша подія в Києві — це вихід із "Гарту" аспанфутів Варуського й Щербини.
Газети повнісінькі сенсаційних звісток про безідейність "Гарту" і черезверхідейність аспанфутів.
Населення в паніці. Чекають великої повені. Серед літературних кіл жах! На Трухановім острові баба корову продала. "Все одно, — каже, — водою занесе!"
Говорять про утворення якогось об'єднання з таємничою назвою "Літературні скакуни".
Одна старенька бабуся, що має вісімдесят чотири роки й каже, що до самої смерті не визнає Радянської влади, прочувши про "Літературних скакунів", перехрестилась і лякливо промовила:
— Невже ж і в літературі появились?
Але в неї замість "скакунів" таке вимовилось, що не доведи царице небесна.