а ми за цією назвою усього тебе відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто видає поклик "фьюїть!",
а ми за твій поклик тебе називатимемо,
а ми за тими назвами усього тебе відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,
а ми за цією ознакою тебе називатимемо,
а ми за тими назвами усього тебе відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той. хто подає голос, що нагадує жалібну пісеньку,
що їі увесь день чують чабанці,
а ми за отаке твоє припасування тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто є дрібненьким пташком,
той, хто має у складі своїх імен дитячі суфікси,
а ми за дитячими суфіксами у твоїх іменах
тебе усього відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили.
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,
але над ним вивершує ще й покрівлю,
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили,
щоб ховатися,
хоч у тебе й не чорні ніжці, а білі,
але ти теж є дрібненьким пташком,
щоб ховатися
у маленькому курінці свого гнвда, шо
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,
а ми за отаку звичку влаштовувати гніздо
тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь пташком, який не складає
іще одну загадку про самого себе за ознакою:
той, у кого білі ніжці,
хоча ми ніяк за цією ознакою тебе не називатимемо,
хоча ми не за назвою відгадуватимемо (угадуватимемо)
тебе самого,
а за ознакою, яка не стала підставою для назви —
будь весняним вівчариком,
пташком, у якого білі ніжці!
березень 2002
ЖОВТИЙ ВІВЧАРИК:
ПТАШОК, У ЯКОГО ЖОВТІ БРІВЦІ
Вівчарику, жовтий вівчарику,
ти — сам загадка про самого себе,
ти сам складаєш загадку про самого себе
наперед за ознакою:
той, хто подає голос
Чіп-сіп-сісісіп-сіпсі-сір-ррр",
той, хто отак свище,
ти — той, хто своїм голосом себе називає:
ти — та пташка, що має ім'я свистуНнка,
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь;
ти сам складаєш загадку про самого себе
за ознакою:
той, хто подає голос
" сіп-сіп-сісісіп-сіпсі-сір-ррр",
той, хто отак свище,
той, хто отак до когось озивається,
а до кого саме, про це знають чабанці,
які чують увесь довгий день твій свист
(доки ходять чабанці біля отари на узліссі, доти й
ти свищеш,
ти подаєш голос, як і всі твої родичі вівчарики,
а як підуть чабанці із отарою до кошари, то й
ти перестаєш свистати,
ти перестаєш подавати голос,
як і всі твої родичі вівчарики);
ти — той, хто подає голос
ти — той, хто подає голос
"сіп-сіп-сісісіп-сір-ррр",
той, хто отак свище,
а той голос чують чабанці увесь довгий день,
а той свист чують чабанці увесь довгий день
(як чабанці біля отари увесь довгий день, так і
ти біля отари увесь довгий день,
як і всі твої родичі вівчарики),
ти — той, хто отаким своїм голосом,
той, хто отаким своїм свистом,
що його чують чабанці увесь довгий день,
себе називає
ти — той, хто вівчарик
(ніби то не чабанці глядять увесь довгий день отару, а
ти припасуєш отару разом із чабанцями,
як і всі твої родичі вівчарики),
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь;
ти сам складаєш загадку про самого себе
за ознакою:
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,
як і всі твої родичі вівчарики,
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,
але над ним вивершує ще Й покрівлю,
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили;
щоб ховатися, хоч
ти і не є пташком, у якого чорні ніжні,
як у твого родича плакучого вівчарика, хоч
ти і не є дрібнішим пташком
за твого родича плакучого вівчарика.
за твого родича весняного вівчарика,
щоб ховатися
у маленькому курінці свого гнізда, що
ти його мостиш у гущавині лісу, у лозняку в лузі,
як і всі твої родичі вівчарики,
ти отакою своєю звичкою влаштовувати гніздо
себе називаєш:
ти — той, хто лозиняк,
відгадкою такоі загадки
ти — сам увесь;
ти не складаєш іще й загадку про самого себе
за ознакою:
той, хто під час співу перелітає із гілки на гілку,
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,
той, хто під час токування перелітає із гілки на гілку,
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків,
той, хто перелітає стріпуючись із гілки на гілку,
чого не робить жоден із твоїх родичів вівчариків:
ти — той, хто ніяк за цією ознакою не називається,
але за цією ознакою, яка не стала підставою для назви,
відгадкою (угадуванням) тебе самого
ти — сам увесь;
ти сам складаєш загадку про самого себе
за ознакою:
той, хто має над очима дві жовті брівці;
ти — той, хто має над очима дві жовті брівці,
ти цією особливістю себе називаєш:
ти — той, хто жовтобровий вівчарик,
ти — той, хто є вівчариком із жовтими брівцями,
відгадкою такої загадки
ти — сам увесь.
Вівчарику, жовтий вівчарику,
будь загадкою про самого себе
наперед за ознакою:
той, хто подає голос *сіп-сіп-сісісіп-сіпсі-сір-ррр",
той, хто отаї-; свище,
а ми за такий голос тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто подає голос "сіп-сіп-сісісіп-сір-ррр",
той, хто отак свище,
той, хто отак до когось озивається
а до кого саме, про це знають чабанці,
які чують увесь довгий день твій свист,
а ми за отакий твій голос,
а ми за отакий твій свист,
що його чують чабанці увесь довгий день,
тебе називатимемо,
а ми за тією назвою тебе усього відгадуватимемо;
будь загадкою про самого себе за ознакою:
той, хто ховається від людей, щоб його не бачили,
як і всі твої родичі вівчарики,
той, хто хоч і мостить своє гніздо на землі у хащах,
але над ним вивершує ще Й покрівлю,
щоб стало його гніздо маленьким курінцем,
щоб стало його гніздо курінцем у курені хащів,
щоб у ньому ховатися від людей, щоб його не бачили;
щоб ховатися, хоч
ти і не є пташком, у якого чорні ніжці,
як у твого родича плакучого вівчарика, хоч
ти і не є дрібнішим пташком