— Найбільшу дурницю ляпнув про швидкохідність. Наче швидкохідні судна для того тільки й існують, щоб тікати від ворога.
— Бойовий дух піднімає серед нас.
Деякі матроси одержали пошту і раділи вістям з батьківщини. Ділились враженнями з товаришами. Але не в усіх було все гаразд дома. От кочегар прихилився до правої носової башти. Тримаючі) в корявих руках перед собою розпечатаний лист, він вп'явся очима в нерівні рядки. Все йшло добре, поки перелічувались поклони від родичів. Але раптом по брудному обличчю кочегара покотилися краплі сліз.
— Ти що? — спитав я у нього.
Не зразу він відповів мені, запинаючись:
— Синочок.,. Третій рік ішов... Петькою звали... Помер...
І, сунувши листа в кишеню робочих штанів, стомленою ходою побрів в низ корабля продовжувати свою вахту.
Тепер наша ескадра складалася з п'ятдесяти кораблів: тридцяти семи військових і тринадцяти комерційних. Тактичний розподіл їхній був такий:
Перший броненосний загін, куди входили чотири найкращі однотипні кораблі — "Суворов", під прапором командуючого ескадрою, "Александр ІЇЬ, "Бородино" і "Орел".
Другий броненосний загін — "Ослябя", під прапором контр-адмірала Фелькерзама, "Сысой Великий", "Наварин" і "Адмирал Нахимов".
Третій броненосний загін — "Николай І", під прапором контр-адмірала Небогатова, "Апраксин", "Сенявин" і "Ушаков".
Перший крейсерський загін — "Олег", під прапором контр-адмірала Енквіста, "Аврора", "Дмитрий Донской", "Владимир Мономах", "Ри-он" і "Днепр".
Другий крейсерський загін — "Светлана", під брейд-вимпелом капітана 1-го рангу ІІІеїна, "Кубань", "Терек" і "Урал".
Перший мінний загін — два легкі швидкохідні крейсери: "Изумруд" і "Жемчуг" і чотири міноносці: "Бедовый", "Быстрый", "Буйный" і "Бравый".
Другий мінний загін — "Громкий", "Грозный", "Блестящий", "Безупречный" і "Бодрый".
Потім загін тринадцяти транспортів, з яких "Камчатка", "Иртыш" і "Анадырь" були озброєні малокаліберними гарматами. Ці транспорти очолював крейсер "Алмаз", під брейд-вимпелом капітана 1-го рангу Радлова. Крім того, при ескадрі були два госпітальні судна — "Орел" і "Кострома".
Ще були транспорти, але їх, як непотрібні, вирішили відіслати в Сайгон.
Чотири доби провели в безупинній метушні. Перевантажували з одних транспортів на інші вугілля, провізію і припаси. До краю заповняли вугіллям і бойові судна. За розпорядженням Рожественського на суднах, що прибули з Небогатовим, всі труби було перефарбовано з чорних на жовті, з чорними смужками вгорі, а щогли — в світло-шарий колір.
За час нашої стоянки в бухтах Камранг та Ван-Фонг офіцери "Орла" не раз порушували між собою питання про те, що слід було б ескадру затримати тут і почати з Японією переговори про мир. Після приєднання до нас небогатовських кораблів розмови про це посилилися. Ось що можна було почути в кают-компанії:
— Після Мукденської битви навіть дурням все стало зрозуміло. Єдина надія — це 2-а ескадра. Але ми добре знаємо, що являють собою ці останні вишкребки наших морських сил.
— Так, цілком правильно. Якщо Порт-Артурська ескадра не зробила нічого путящого, то ми й поготів приречені на загибель.
— Що звідси випливає?
— Випливає те, що треба б негайно почати переговори про мир. Для цього тепер склалась найсприятливіша ситуація. Ви подумайте добре, що виходить. Так чи інакше, але ми, на подив усього світу, пройшли величезну путь і не втратили жодного корабля. Дійшли майже до Японії, знаходимось, можна сказати, у неї під боком. Це мимоволі мусить викликати у противника серйозні побоювання. Адже він не має справжнього уявлення про всі наші недоліки. Це ми знаємо, що 2-а ескадра як бойова сила нікуди не годиться. А японців, поки вона не знищена, не може не турбувати її перебування у східних водах. Нехай вони иа морі чисельно сильніші від нас, але на війні бувають всякі випадки й несподіванки, коли слабша сторона розбиває сильну. З світової військово-морської історії можна було б багато навести таких фактів. Противник, мабуть, і це враховує. Словом, перебуваючи біля аннамських берегів, ми могли б укласти мир більш-менш непоганий. Мало того, збереглась би в цілості наша ескадра для майбутнього часу, і престиж Росії не був би остаточно підірваний.
— Шкода, що природа не дала розуму тим, від кого залежить припинення цієї невдалої війни.
В кают-компанії проти таких думок ніхто не заперечував.
Вранці 1 травня ескадра в складі п'ятдесяти кораблів, построївшись похідним порядком, рушила вперед дев'ятивузловим ходом. Перший і другий броненосні загони були поділені на дві колони. За ними, взявши міноносці на буксир, ішли дві колони транспортів, очолювані "Алмазом". Крейсери трималися з флангів, охороняючи транспорти. Розвідувальний загін з чотирьох крейсерів висунувся наперед ескадри. Плавучі госпіталі — "Кострома", що напередодні приєдналась до нас, і "Орел" — ішли поза строєм по боках крейсерів. Третій броненосний загін, керований Небогатовим, прикривав тил ескадри в строю фронту.
На баку я зустрівся з боцманом Воєводіним.
— Пішли остаточно,— сказав він, оглядаючи ескадру.
— Так, безповоротно,— відповів я.
Ескадра розтяглась на п'ять миль. З численних труб вилітали густі чорні клуби диму. І цей дим, відстаючи, висів над океаном, як грозова хмара.
— Глянеш — силища яка у нас,— продовжував боцман.
— Так, коли не розбиратися по суті.
— Через два-три тижні деяким із суден, можливо, вдасться дійти до Владивостока.
— А деяким доведеться залишитися на дні Японського моря. Боцман пильно глянув на мене.
— Так, це вірно.
Все далі відсувались лілові береги, які давали нам тимчасовий притулок. Погода стояла тиха. Тільки злегка бралася брижами водяна широчінь, поблискуючи відображенням вранішнього сонця.
По містку, оглядаючи горизонт з-під козирка коркового шолома, походжав капітан 1-го рангу Юнг. Досі я майже нічого не сказав про нього. А тим часом за це плавання він визначився і як особа, і як командир судна.
Це був вихованець старої школи парусного флоту. Він багато плавав на кліперах, корветах і фрегатах. Перед призначенням на "Орел", що відбулося на початку війни після переводу броненосця в Кронштадт для озброєння, він командував кращим парусним крейсером "Генерал-адмирал". На цьому судні плавали учні, які вчились на стройових унтер-офіцерів, і тому порядок там був зразковий. Юнг мав великий мор" ський досвід, звик до налагодженої служби парусників, на яких все життя зосереджене на верхній палубі.