(Центр, держ. військово-морський архів. Фонд 763, справа 316, 1904— 1905 рр., листи мічмана Д. Головніна з флагманського броненосця "Суворов").
11 В одному з листів до свого батька молодший мінний офіцер броненосця "Суворов" лейтенант Вирубов сповістив про наш бунт так: "На "Орле" на Великдень був невеликий заколот, адмірал поїхав туди і нагнав на них чимало страху, горлав він як ніколи і наговорив таких речей і в таких образливих висловах, що дав нам розвагу принаймні на добу. Ю. і Ш.
• с
страшенно влетіло, попало і офіцерам..." (Архів війни, шафа № 4, справа № 305).
12 Про свою розмову з командуючим ескадрою. адмірал Небогатов в зізнаннях перед слідчою комісією написав:
"26 квітня в.морі, біля берегів Аннама, мій загін приєднався до ескадри Рожественського; одразу ж сигналом я був запрошений до адмірала, який, зустрівши мене на верхній палубі, провів до адміральської їдальні, де ми й розмовляли в присутності чинів його штабу; розмова ця мала характер загальної приватної розмови, бо предметом її були питання цілком сторонні, які нічого спільного не мали з майбутньою операцією.
Спочатку я гадав, що адмірал не хоче при чинах свого штабу говорити зі мною про майбутні дії і що він запросить мене до себе окремо для ділових розмов, але цього не сталося, бо через півгодини такої приватної розмови адмірал відпустив мене...
Під час розмови з адміралом Рожественським, між іншим, я йому сказав, що мав намір, якби побачення з ним не відбулося, іти на Владивосток самостійно Лаперузовою протокою, але ці мої слова він пропустив повз вуха і не поцікавився ніякими деталями. Це був єдиний раз, коли я бачився з адміралом Рожественським, бо з того часу він жодного разу не запрошував мене до себе і не був жодного разу на моїх суднах.' Ні про який план, ні про яку операцію і ми з ним ніколи не говорили; ніяких інструкцій або директив він мені не давав". ("Русско-японская война", книга 3-я, випуск 4-й, с. 49—50).
13 Якщо командир Юнг, як колишній марсофлотець, погано розбирався в складній техніці найновішого броненосця, то це ще н§ означає, що він не передбачав також сумного кінця 2-ї ескадри. Але про це він, як людина замкнута, нікому з своїх офіцерів не говорив і самотою переживав трагедію. У моєму розпорядженні є його листи, які він посилав з дороги своїй рідній сестрі, Софії Вікторівні Востросабліній.
Ось що він написав з Мадагаскару 28 грудня 1904 року: "Що з нами буде далі, поки що нічого не відомо. Моя особиста думка, що як було безумно посилати нашу порівняно слабку силу з Кронштадта, так і тепер безумно посилати далі, коли весь наш флот на Сході знищено і ми нічого зробити не можемо з нашими старими суднами, які взято заради кількості, за винятком п'яти нових броненосців. Цього надто мало, щоб мати перевагу над японцями і їх відрізати. Ось до чого призвела наша гнила система — флоту нема, а армія теж нічого не може зробити..." З листа від 2 січня 1905 року: ^
"От справді буде істинне щастя для бідної Росії, коли скінчиться війна, яку так безглуздо почали завдяки недалекоглядній і недоумкуватій політиці. Як було боляче і жалко дивитися і слухати нашого принципала, який-проводжав нас,у Ревелі і говорив, що ми йдемо зломити завзяття ворога і помітитися за "Варяга" і "Корейца". Скільки в цих словах і дитячого, і наївного, і яке глибоке нерозуміння серйозності становища Росії..." —
14 Тільки потім ми довідались, що і "Рион", і "Днепр", провівши транспорти до Вузунга, мали йти в крейсерство в районі Сідельних островів. На три дні раніш відокремились від ескадри ще два допоміжні крейсери — "Кубань" і "Терек". На них покладався обов'язок крейсирувати на торговельних шляхах біля східних берегів Японії.
16 Згодом з'ясувалося, що не тільки командири суден, але навіть молодші флагмани не знали, якою протокою поведе Рожественський ескадру. Це трималось у величезному секреті від безпосередніх учасників походу на Дале* кий Схід. Але точно знали шлях нашої ескадри в1 Петербурзі, знали за 'кілька місяців до бою. Старший флаг-офіцер, лейтенант Свенторжецький, в приватному листі, адресованому Павлу Михайловичу Вавилову, .штабс-капітану по Адміралтейству, молодшому діловоду головного морського штабу, писав із Носсі-Бе: "В цій битві через недостатню тактичну підготовку ми зазнаємо немало втрат, які те збільшаться при прориві повз Цусіму, базу японського мінного флоту". Цей лист не повністю, без зазначення адресата, надруковано в 6-й книзі "Русско-японская война", а потім повністю олубліковано в томі шістдесят сьомому історичного журналу "Красный архив", 1934 р.
16 В своєму свідченні перед слідчою комісією контр-адмірал Небогатов написав про Рожественського: "Багато хто з командирів на мові адмірала мали такі прізвиська, які межують з вуличною лайкою, і адмірал нітрохи не соромився вимовляти ці прізвиська вголос на верхній палубі в присутності суднових офіцерів і команди" (див.: "Действия флота", документи, відділ IV, книга 3-я, с. 51).
17 В книзі "Путь к Цусиме" професора П. К. Худякова наведені листи нестройових офіцерів. Беру з них уривки. Ось думка інженер-механіка Михайлова, що плавав на броненосці "Наварин": "Лютість Рожественського була невимовна. Коли це з ним буває, він вискакує на палубу, і спочатку з грудей його, як у звіра, вириваються дикі звуки: "У-у-у-у-у" або: "О-о-о-о". Присутнім здається, що цей рев чути на всій ескадрі. А потім починається добірна лайка", (с. 211).
Думка інженер-механіка П. С. Федюшина, що плавав на "Суворове": "Це дуже суворий і^ лютий пан. Що не день, то новий арешт для кого-не-будь з офіцерів, } "за найдрібніші. провини. Його звуть тут... (недобре)" (с. 198).
Найцікавіші відомості про Рожественського трапляються в приватному листуванні моряків із * своїми родичами. Тут автори не бояться говорити всієї правди.
Ось як висловлюється про нього лейтенант П. П. Шмідт у листі до дружини своєї від 17 жовтня 1904 року:
"Випадок з Рожественським ("Гулльський інцидент") викликає великі побоювання і підозри. Я особисто мало вірю в те, що були міноносці. Рожественський їхав звідси з усіма ознаками буйного божевілля і цілковитої шаленої ненормальності і, може, його вихватка з рибалками саме була припадком його несамовитої люті. Адже він на ревельському рейді стріляв з револьвера в свого суднового лікаря, при чому кричав до вартового "цілься в голову" за те, що лікар неголосно кричав пароль," хоч добре бачив, що це його чекає лікар; щось подібне могло бути і з рибалками".