Міклуха-Маклай встав з піднятою склянкою. Всі присутні за столом наслідували його приклад. Показуючи на портрет адмірала на стіні, командир замість тосту сказав:
— Панове, дамо ж тут Федору Федоровичу слово честі російських воїнів, що при зустрічі з японцями будемо битися до останньої можливості. Ця бойова зустріч у гіршому випадку буде нещасливою, але, у всякому разі, славною для нас і достойною високої честі того імені, яке носить наш корабель.
Цокнувшись, люди випили й взялися за їжу.
Протягом обіду розмова про Ушакова поновлювалась декілька разів. Із захватом то командир, то офіцери згадували вичитані з книг різні випадки з життя та діяльності адмірала. Вони наперебій наводили приклади чудових подвигів його ескадри в Середземному морі, в Італії, Греції, на берегах Іонічного та Адріатичного морів, де російські моряки були визволителями народів від чужоземного ярма.
Бойова біографія Ушакова справді була незвичайна.
Федір Федорович Ушаков народився в 1745 році. На батьківщині, в Темніковському повіті Тамбовської губернії, від батьків йому дісталася спадщина в дев'ятнадцять ревізьких душ. Поміщик він був зубожілий, але Росію любив дуже і своїми перемогами прославив її на морях. Це був адмірал незалежної вдачі, творець російської морської тактики. У війні з турками на Чорному морі та з французами на Середземному морі він здобув ряд блискучих перемог. Турки прозвали його — "Ушак-паша", а турчанки його ім'ям лякали дітей-пус-тунів.
Фортеця на острові Корфу в Середземному морі завжди вважалася неприступною. І тільки перед російськими моряками 20 лютого 1799 року вона не могла встояти. Це була одна з найбільших перемог російського флоту, що остаточно затвердила в усьому світі ім'я Ушакова як великого флотоводця. В той час інший великий, але сухопутний російський полководець, Суворов, діяв у північній Італії проти французів. Дізнавшись про перемогу Ушакова, він сказав так: "Жалкую, що при взятті Корфу не був хоча б мічманом..." Про свої дії на морі Ушаков завжди писав Суворову. Одного разу, передаючи пакет від Ушакова Суворову, німецький офіцер назвав адмірала "пан адмірал фон Ушаков". У гніві той крикнув на німця: "Візьми собі слово "фон" і передавай його кому хочеш, тільки не мені. А переможця турецького флоту і того, хто потряс Дарданелли, називай по-російському: "Федір Федорович Ушаков".
І; англійський адмірал Нельсон тоді ж писав Ушакову: "Від усієї душі вітаю ваше превосходительство із взяттям Корфу і можу запевнити вас, що слава зброї вірного союзника настільки ж дорога мені, як
і слава мого государя..." Навряд чи він щиро захоплювався перемогами Ушакова, тому що, як союзник Росії у війні з Францією, Нельсон зовсім не допоміг російському флотові. В 1799 році два великі флотоводці зустрілися в Палермо. Нельсон твердо розраховував, що Ушаков розшаркається перед ним і стане покірним знаряддям в інтересах Англії. Але самовпевнений англієць помилився в своїх розрахунках.
Сталося інше: з природи розумний, самостійний, російський адмірал не принизив гідності Росії і ревно оберігав інтереси своєї батьківщини. Розчарований Нельсон у листі до леді Гамільтон писав про Ушакова, що він тримає себе дуже гордо і що під його ввічливою зовнішністю таїться ведмідь. Ушаков був єдиним суперником по славі знаменитому Нельсону. Але в старій Росії Ушаков не користувався такою широкою популярністю, як Нельсон в Англії. В Англії кожний школяр знає свого адмірала. А в нас, крім морських офіцерів, мало хто знав про народного героя Ушакова. Одна або дві книги—це все, що було написано про нього.
Царі не дуже цінували Ушакова. їм не подобалась його самостійність, тому Ушаков не припав до смаку. З нього не вийшов "лукавий царедворець". Так і змушений був він, шістдесяти двох років, повний сил, піти у відставку і поїхати до себе в тамбовське село, де й помер у 1817 році.
Незаслужено забутий в царській Росії, російський адмірал був улюбленим героєм у Греції.,Від острова Ітака йому піднесли медаль, на якій Ушаков був зображений в одязі старогрецького воїна з написом "Одіс-сей". На другій медалі, одержаній ним від греків, навколо його портрета було написано: "Славнозвісний поважний Федір Федорович Ушаков, головний російський флотоводець"; на звороті стояло: "Кефалонія всіх Іонічних островів рятівникові".
В Італії Ушаков прославився не лише воєнною доблестю, але й мудрою політикою. Італійці захоплювалися героїзмом російських моряків. Десанти Ушакова 3 червня 1799 року взяли Неаполь, а в листопаді того ж року брали участь в зайнятті Рима. Це було величезне торжество російської зброї. Вразливі жителі півдня, визволені від французів, з цікавістю розглядали північних мужніх воїнів і вітали їх захопленими вигуками.
Бойове життя адмірала назавжди залишиться гордістю російських моряків. Під його командуванням російський флот був непереможний, а втрати в людях були неймовірно малі. Досить сказати, що протягом усього походу 1799 року, коли ескадра Ушакова здобула багато значних перемог на Середземному морі, вона втратила тільки чотириста чоловік. І найцікавішим було те, що з п'ятдесяти трьох бойових кампаній на морі, проведених Ушаковим за все життя, в сорока трьох він командував безпосередньо сам і жодного бою не програв.
Усе це було добре відомо офіцерам броненосця "Ушаков". Під час походу серед них не раз зав'язувалася розмова про славетного адмірала. На жодному кораблі він не користувався такою любов'ю, як тут. В цьому була заслуга командира. При кожній нагоді Міклуха прищеплював своїм офіцерам воєнні ідеї і бойові традиції непереможного флотоводця. Такі бесіди про Ушакова всім дуже подобались. Вони ніби відповідали тим думкам, сумнівам і запитанням, які займали людей у довгому поході.
В цьому ж дусі виховувалась і вся команда броненосця.
Під кінець обіду в кают-компанії всі були особливо веселі. Буфетник Єгор Сорокін та вістові вже розносили чорну каву, але розмова про Ушакова не припинялась. Схвильований розмовою і почервонілий від вина, старший офіцер Мусатов голосно заговорив, перебиваючи шум голосів:
— Панове, мені особливо врізався в пам'ять такий характерний штрих з життя Ушакова. Навіть у розпалі бою його не полишала не тільки мужність, але й почуття гумору. В 1791 році, ідучи з Константинополя в похід, адмірал Саїд Алі присягнувся султанові привести полоненим Ушакова. Чутка про це дійшла до російського адмірала. Розсердившись, Федір Федорович у бою біля мису Каліакрії тридцять першого липня навмисно намагався захопити корабель з адміралом Саїдом Алі. Обрізуючи в бою корму турецького адміральського судна, Ушаков з юта голосно закричав: "Саїд, негідник! Я відучу тебе давати такі обіцянки". Справді, панове, в цьому бою турецький флот був наголову розбитий. Особливо постраждав адміральський корабель Саїда Алі. І тільки ніч врятувала хвалька від полону.