Священик витріщив очі на того, хто порадив таке, а потім машинально вимовив:
— Причащається раб божий гальванер Костильов.
В операційний пункт прибували люди з різних бойових дільниць броненосця, і ми дізнавалися від них і від носильників, що діється нагорі і в якому стані наша ескадра. Відомості були невтішні. На "Суворове", "Александре ІІЬ і "Ослябе" виникли пожежі. Почались руйнування і на нашому кораблі.
На операційний стіл поклали матроса Котліба Тома. У нього ліва нога в коліні була розтрощена і трималася тільки на сухожиллях. Виявилося, що перш ніж його підібрали носильники, він довго повз від носового каземату до середини судна, лишаючи за собою кривавий слід. Тепер він лежав нерухомо, посірілий, як труп, цілком байдужий до того, що з ним робили, йому розпороли штанину, оголили ногу до паха і наклали на неї гумовий джгут. Коли відрізали сухожилля, старший лікар Макаров наказав мені:
— Новиков, прибери.
Я взяв з операційного стола чобіт з кривавою кісткою, що стирчала з нього, і, не знаючи, що мені з ним робити, тримав його в руках. Моя увага була прикута до дальшої операції над Котлібом. Ту частину ноги, що лишилася, обтерли ефіром і помазали йодистою настойкою. Рукава у старшого лікаря були закочені по самі лікті. Блиснув хірургічний ніж в його правій руці. Наче крізь марення я бачив, як відділяли шкіру з жировим шаром і як різали м'ясо навскоси, оголюючи поламану кістку. Потім по ній заскреготіла спеціальна пилка. На кістку загнули залишений запас свіжого м'яса, натягли на неї шкіру і почали штопати голкою з шовковою ниткою. Я й далі тримав чобіт, з якого стирчала кістка. Мене пройняло холодним потом і сильно нудило. Старший лікар, працюючи, не помічав, що скроня в нього забруднена кров'ю і що в його каштановій бороді блищать великі краплі поту. Він побачив мене і розсердився: І
— Чого ти тримаєш у руках чобіт?
— А куди ж мені його? — в свою чергу спитав я, ледве тямлячи.
— Кинь під стіл.
Я виконав наказ, кинув чобіт під стіл, але звуку від його падіння не розчув.
Через комінгс переступив в операційний пункт далекомірник Селінов і часто закліпав, осліплений яскравим світлом електрики.
— Броненосець "Ослябя" перевернувся! — прокричав він з якимсь вереском.
Здригався, шарпаючись, броненосець. В операційному пункті урвалася розмова, припинився стогін, і всі втупили очі в далекомірника, що
приніс страшну звістку. А у нього сіпалися скривавлені губи і дико блукав погляд, когось розшукуючи.
— Ти що базікаєш? Як перевернувся? —пригнічено запитав старший лікар.
— Догори кілем, ваше високоблагородіе!
— Дурниці! Цього не може бути!
— Я сам бачив. Спершу горів, потім накренився, потім відразу повалився.
Слідом за далекомірником прийшли носильники і підтвердили його повідомлення.
— Броненосець уже потонув,— додали вони.
Застогнали поранені. Хтось у кутку голосно заридав. Священик Паї-сій, підвівши очі до стелі, почав часто хреститися. Старший лікар посмикав скривавленою рукою борідку, молодший — мовчки похитав головою, і знову вони взялися за поранених.
Я відчув, що зараз упаду, і, не тямлячи себе, поквапно поліз нагору.
КАРАВАН СМЕРТІ
Бій ішов на паралельних курсах. Головні сили противника складалися з чотирьох броненосців і восьми броненосних крейсерів. З ними йшли ще два швидкохідні авізо — "Тацута" і "Чіхая". Але вони не мали бойового значення і лише виконували роль посильних суден, тримаючись за лівим боком колони, недосяжні для наших снарядів,— перший на траверзі "Мікаса", другий на траверзі "Ідзумо". Проти японців ми виставили дванадцять броненосців. Відстань між ворожими ескадрами була близько тридцяти кабельтових.
Над морем, прилипаючи до збурених хвиль, розстилалися пасма диму і мли. Під натиском вітру ці пасма розривалися на клоччя, і тоді на сірому тлі неба невиразно окреслювалися ворожі кораблі. Притримуючись кільватерного строю, вони йшли один за одним, і, як розлючені фантастичні потвори, видихали в наш бік блискавиці. Тим самим відповідали їм і наші броненосці. Це билися головні сили, вирішуючи суперечку двох ворогуючих імперій. А позаду, праворуч від курсу, точився бій між крейсерами. Від гарматних пострілів, то далеких, то зовсім близьких, стояв такий гуркіт, наче небо перетворилося на залізне склепіння, по якому били стопудові молоти. Сотні снарядів, яких не бачиш, але польоти яких відчуваєш всією своєю істотою, з вібруючим гулом пронизували повітря, описуючи траєкторії зустрічними курсами. Навколо наших суден, особливо передніх, падав важкий град металу. Японські снаряди розривалися навіть від удару об воду. Металось, закипаючи, море, і над його поверхнею, ревучи, на мить виростали велетенські фонтани, змішані з чорно-бурим димом і червоним полум'ям. Ніколи було опам'ятатися в цьому суцільному стрясанні повітря, кораблів, людських нервів...
Ворожі кораблі являли собою однорідний склад ескадри. У них не було великої різниці в швидкості, в артилерійському озброєнні. А у нас тільки чотири найновіші броненосці були однакові, але й вони, постав-
ці
лені в одну колону з різнотипними і застарілими суднами, немовби зрівнялися з гіршими з них. Під час бою цей недолік позначився повною мірою. Ми мали хід дев'ять вузлів, японці — п'ятнадцять і більше. А згідно з цими даними визначилась і тактика противника. Ворожа бойова колона весь час висувалася наперед нашої настільки, що її шостий чи сьомий корабель був на траверзі "Суворова"... Це давало їй можливість бити зосередженим вогнем по наших передніх броненосцях. Певно, адмірал Того хотів спочатку знищити ядро російської ескадри, а потім уже розправитися з рештою суден. Ми не могли так діяти. Малий хід нашої ескадри ставив нас у підлегле становище. Відстань до японського головного корабля була така велика, що навіть "Суворов" мав небагато шансів на влучення. Для кожного ж наступного нашого мателота ця відстань все зростала. Крім того, ворожа бойова колона намагалася різати курс нашої ескадри, відтискаючи її голову вправо. Завдяки такому маневрові, адмірал Того ставив свій флагманський корабель у позицію найменшої небезпеки, прикриваючись від снарядів нашими ж передніми броненосцями. "Орел" ішов четвертим номером, але й для його кормової артилерії "Мікаса" був поза кутом обстрілу. Що ж сказати про наші кінцеві судна? Для них він був зовсім недосяжний.