Зоря страшного дня поймає верховини;
Все прокидається; в розбурханій ріці
На водопої вже нумідські верхівці,
I поклик сурмачів зловісним зойком лине.
Даремно Треббія несамовито рине;
Перечить Сціпіон, відраджують жерці,
I б'є холодний дощ. "Вложити топірці!" —
Семпроніїв наказ триває без одміни.
В небесній заграві, міняючись щомить,
Інсубрів селище на обрії горить,
I чути рик слона з навітряного краю.
А хижий Ганнібал добувся до застав
I потай з-під моста уважно наслухає
До тупоту когорт і легкокінних лав.