Як, питаєш, вони вирішували статеве питання? Принаймні послугами повій не користувалися і не практикували гомосекс. У них, голубчику, щобись знав, дух переважав над плоттю. Це були військові схимники та патріоти-аскети.
І я уявляю новітню — справжню, а не опереткову —козаччину. Плече до плеча, закрите військове товариство, різкий запах чоловічого поту, начищені до блиску чоботи, удар якими пробиває грудну клітку ворога, зродились ми великої години, Шевченко і Богородиця.
Не збірка поезій у наплечнику чи пасмо волосся коханої у нагрудному медальйоні, а чин і честь! Не сльози над листом до рідних чи пацифістські витребеньки, а прохолодна містика ідеї. Не рільництво і гречкосійщина, не пасічникування і спущені вуса під солом'яним капелюхом, лише автоматна пісня, мілітарна блакить і майбутнє велике князівство. Не плач над воріженьками і страх кровопролиття, а лірика жаху і музика заліза.
Микита внутрішньо реготав ("Ні, це навіть прикольно. Михайло — непоганий хлопець, але до третьої чарки. А далі — мілітарні візії та патріотична софістика, що незрідка закінчується, м'яко кажучи, ступенем середнього сп'яніння. Але все це не те... Що я роблю біля цього Гротескного патріота після третьої чарки? Що ж, нехай уже тягне людину до сублімації, слід бути толерантним до ближніх, особливо в горах... Завтра його патос відчутно знидіє. Горілка поки що є вагомим
стимулятором патріотизму. Напевне, через те у цій країні вона така дешева. Бо менґеле вирішив таким чином збільшити кількість нац. патріотизму на душу населення").
Був уже вечір. Вони зупинилися на короткий нічний перепочинок у старого знайомого гуцула. Дівчина мовчала, звикнувши до Михайлович ескапад а lа militari. Зрештою, проартикульований срібним "мягковим" і добряче звеселілий Мишко відокремився із бойовою подругою в іншій кімнаті (вочевидь, складати плани відродження козаччини).
Глумлива Микитина веселість танула, як мед у роті активного медолюба. Гори і ваблять, і відлякують. Горам не збрешеш, навіть коли нерегулярно (чи регулярно) брешеш собі.
Якась пелена відчуження, такого холодного і недоброго, огортає тебе, Микито, з кожним роком і місяцем все надійніше і цупкіше. Ти злякався ("неправда! я ж не люблю її— і баста") дівочих почуттів і чкурнув до гір. Ти займаєшся тілобудуванням, щоби втекти від себе ("ахінея! тілобудування наближає до себе!"). Ти читаєш філософів і псевдодеміургів, щоб, неначе Михайло алкоголем, приглушити власну інтелектуальну розгубленість і підсвідомий страх ("фігня! Філософія додає, а не краде, бо філософи — не кишенькові злодії"). Ти не маєш друзів, бо у гонитві за культивуванням надлюдини утратив здатність любити тепло і просто ("дурниці! всілякі підліткові прив'язаності лише обтяжують"). Ти насміхаєшся над Михайловими напівп'яними фантазіями, але що ти можеш протиставити йому, яку ідеологему? ("маразми! Не треба шукати в темній кімнаті чорного кота, особливо, якщо він там відсутній. Всі ідеології здевальвовані, окрім ідеології особистої порядності і пошуку особистої віри!").
Тебе не надто тішать навіть ці гори, такі амбівалентні і контроверсійні для тебе, а вони є одним із ликів справжності ("нісенітниці! Якщо би гори мене не тішили, то не їздив би до них на поклоніння, як у Мекку мусульмани чи християни до Лаври! А кожну справжність слід провокувати заради неї ж самої, щоб не обростала догматичним жирком"). Софістика, Микито! Рефлексивно-інтелігентська софістика із підозрілим запахом. Бо справжнє не потребує ані провокацій, ні випробувань, ні сумнівних хулігансько-інтелектуальних танців довкола своєї сутності. Справжність є фетишем, абсолютом, що світить нам відлисками недосяжних пожеж ("до дупи! а це хіба не софістика? Кожна справжність повинна роститися людиною як дерево, яке слід чистити від хворих гілляк. А я є садівником власних справжностей!")
Брешеш, Микито, усвідомлено або неусвідомлено. Ти недостатньо пристрастний і занадто саркастичний, а будь-який нігілізм є гидотним ("знову не те! це твоє сприйняття шепче, що я брешу. Кожен із нас по-різному сприймає світ. А ти лише звинувачуєш, бо не позбувся тоталітарних метастаз. Зрештою, якщо вважаєш мене нігілістом, то нам немає сенсу далі продовжувати цю безплідну балаканину").
Блідий і перевтомлений Микита нарешті задрімав. У шибку гуцульської хати хвилево зазирнув серцеїд-місяць, комусь пустотливо підморгуючи і освічуючи все довкілля холодом позалюдської справжності.
59
На Михайла Юркевича гори справляли враження недоступної і законсервованої твердині. Цим диким виростам на гладенькій земній поверхні не страшний жоден зайда. Вони перемелять його кишенькову ідеологію, бо просмоктані харизмою цього етносу, підказувала ліва півкуля головного мозку. Але права половина вмістилища розуму нашіптувала протилежне.
Не демонізуй гори, чоловіче; викурити звідси гуцулів (яких так і хочеться назвати якимось окремим народом, принаймні партикулярними українцями) дуже легко —великі переселення, основи санації і т.д. Що змінило тут колишнє опришківське буйство, цей можливий прообраз нинішнього рекету? Адже більшість опришків були в душі анархістами, рабами, розбійниками — ким завгодно, лише не державниками. Навіть вояки УПА, ці лицарі-камікадзе, одержимі смертю і паралізовані ідеєю, не змогли стримати облогу репресивної машини, котра несла на своїх кривавих знаменах комуну для убієнних і напівживих. А хіба пізніше тут не було (бо гуцул прекрасно піддається мімікрії) огрому перешиванців і відступників? І мовчали гори, можливо, заплакані від ганьби, а, можливо, байдужі до всіх локальних і планетарних метаморфоз, до всього, окрім власної холодної парубочої вроди.
А основна маса місцевого населення дудлила самогон і співала на весіллях і, кажуть, навіть на похоронах, сороміцьких коломийок. І стелилася гуцульська дівка під кревняка і чужинця, і лунали горами заласні стогони, шо то було за сніданьні, ті було шо їсти, віліз гуцул на гуцулку та й ни хочи злізти, і котилися лісами, де водяться ведмеді, відлиски диких весняних оргій, і шукали забуття покручені та заневолені душі.
І давав неясний промінчик надії великий інстинкт розмноження: можливо, у пропорції 10000:1,20000:1 чи навіть 50000:1 появиться колись на гуцульський світ новий герой, що затьмарить контроверсійну славу довбушат і розпалить тут нову, ще незнану донині, ватру. І полюблять його і зле-, і благозачаті, і...