Треба думати, кохання все ж існує! Ален знизав плечима і мало не забув заплатити.
А він виявився таки йолопом. Цілком гідним дурнуватих статей у журналі "Ти".
— Подвійне, бармене!
— Мартіні, мосьє?
— Віскі!
Це було десь за Бурбонським палацом, недалеко від особняка зятя. Чи насмілиться Бланше після всього, що сталося, заглянути собі в душу при денному світлі?
— Налийте-но ще скляночку!
Бармен глянув на нього, перш ніж налити.
— Не бійтеся, я звик.
— Всі так кажуть, мосьє.
Ален спорожнив склянку і пішов до дверей з підкресленим виглядом власної гідності. В машині насилу запалив сигарету.
"Ти йому потрібний, Алене".
Слова матері. Здавалось, він чує їх, бачить тьмяний погляд очей жінки, що ніколи не знала радощів. Та й батько їх знав не більше.
Чого потребує від нього Патрик? Вони ж нічого не важать для сина, ні він, ні вона.
Патрик набагато краще почуває себе з "маммі", як він зве мадемуазель Жак.
Патрик дістане в спадщину багато грошей. Мільйони читачів і читачок зробили Алена багатим.
Несправедливо! Його батько цілісінький вік, день у день, працював від світання до смеркання, щоб заробити на прожиток, а вів, Ален, за склянкою віскі в кабаре, жартуючи з приятелями, знайшов золоту жилу.
Де це він? Бульварові не було кінця. Він хотів виїхати до Булонського лісу, а опинився на кільці.
Бо їхав навмання. Поліцейський сюрчок примусив його зупинитися. Ще чого доброго все зірветься…
— Хіба не знаєте, що цей напрямок закрито?
Аби тільки поліцейський не помітив, що він п'яний.
— Прошу пробачити. Як виїхати до Булонського лісу?
— Булонський ліс позаду вас. Поверніть праворуч.
Ху! Він мав право на останній ковток віскі. Не зараз, звичайно. Коли в'їжджатиме в ліс. Місця були знайомі. Він увійшов до кав'ярні. В роті поганий присмак.
— Віскі?
— Звичайно. Або краще…
І вказав на квадратову пляшечку "Джонні Уокер".
— Велику склянку.
Чи не забув він чого-небудь? Та було вже пізно роздумувати.
— Налийте-но ще.
Гарсон глянув на нього і завагався.
— Будь ласка.
Ален випив одним духом і кинув стофранковий папірець на мокру стойку.
Він знав тут десь неподалік дерево. Величезний платан, саме на повороті. Аби тільки знайти його.
Коли б Мур-мур…
При чому тут Мур-мур? З іншою було б те саме. Він би й іншу звав Мур-мур, або "голубонькою", чи "дурненькою".
Бо вся справа в тому, що його завжди переслідував страх. І Мур-мур знає це. Всі тепер знають.
Ось воно, його дерево. Ален натиснув на газ. "Ягуар" рвонув уперед. Все миготіло. Алену здавалося, що він всмоктує зустрічні машини.
Все життя його переслідував страх.
Тільки не зараз. Ні!..
Він не відчув удару, не почув скаженого скреготу гальм, тупоту ніг, криків, ні виття сирени…
То був кінець.
Примітки
1
Французька горілка.
2
Мінеральна вода.
3
Шкодую. (Англ.).