Сажин Михайло Макарович (р. нар. невід. — 1855) — художник-пейзажист; 1846 р. в Києві разом з Шевченком працював над альбомом "Види Києва". — 189, 203, 219.
Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович (справжнє прізвище — Салтиков; 1826 — 1889) — російський письменник-сатирик. — 402, 403, 595.
Самойлова Надія Василівна (1818 — 1899) — російська драматична актриса, працювала в Александринському театрі (до 1859 р.). — 429
Самойлович Іван Самійлович (р. нар. невід. — 1690) — гетьман Лівобережної України (1672 — 1687); разом з військом воєводи Г. Ромодановського воював проти гетьмана П. Дорошенка. — 170, 189.
Самчевський — шкільний інспектор на Черкащині у 80-х роках XIX ст., звільнений з роботи на вимогу генерал-губернатора лише за те, що, "уговаривая тамошних крестьян (кирилівчан. — Ред.) основать и содержать у себя школу, упомянул о том, что в их селе родился такой известный писатель (Шевченко. — Ред.)". — 593.
Санд Жорж (справжнє ім’я Аврора Дюпен), 1804 — 1876 — французька письменниця-романістка. — 518.
Сапожников Олександр Олександрович (1833 — 1887) — астраханський промисловець, знайомий Шевченка в Петербурзі (40-і роки XIX ст.). — 399, 400, 402, 406, 407.
Свічка Лев Миколайович (р. нар. невід. — 1845) — поміщик (с. Городище Пирятинського повіту), поручик у відставці; дав притулок поетові на Іллінському ярмарку в Ромнах у липні 1845 р. — 143, 164.
Свічка Павло Вікторович — див. Свічка Лев Миколайович.
Селецький Петро Дмитрович (1821 — 1880) — поміщик, київський віце-губернатор (1858 — 1866); знайомий Шевченка з 1843 р. (Яготин); мемуарист. — 134, 492, 518, 529, 585.
Семаковський — див. Смаковський.
Семевський Микола Іванович (1837 — 1892) — російський історик, журналіст, видавець ж. "Русская старина". — 136, 137, 207, 234.
Сєраковський Сигізмунд Гнатович (1826 — 1863) — польський революційний діяч, капітан генерального штабу; перебуваючи на засланні солдатом Окремого Оренбурзького корпусу (1848 — 1856), листувався з Шевченком, зустрівся з ним 1858 р. в Петербурзі. — 19, 288, 370 — 372, 448, 453, 477.
Сидір — Ісидор (Никольський Яків Сергійович, 1799 — 1892) — митрополит новгородський, петербурзький та фінляндський (з 1856 р.). 1839 р., бувши єпископом полоцьким та вітебським, активно протидіяв уніатам. — 582. /678/
Сидорка — кучер Енгельгардтів у 30-х роках. — 582.
Симиренко (Семеренко) Платон Федорович (1821 — 1863) — український підприємець, власник цукроварні в місті Городищі; дав кошти на видання "Кобзаря" 1860 року. — 497, 504, 505, 509, 510, 511, 512, 549, 550.
Сипягін Сергій Миколайович — племінник генерал-губернатора Д. Г. Бібікова, вихованець В. І. Аскоченського. — 206, 515.
Сичов — власник друкарні в Петербурзі, у якій 1841 р. надруковано поему "Гайдамаки". — 117.
Сірін Єфрем (бл. 306 — 373) — сірійський християнський письменник-проповідник. — 582.
Скабичевський Олександр Михайлович (1838 — 1910) — російський історик літератури, критик; писав про Шевченка в своїй сИстории новейшей русской литературы 1848 — 1892 годов". — 484.
Скобелєв — рядовий 2-ої роти 1-го батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, вістовий ротного командира поручика Я. Обрядіна. Його драматичну історію Шевченко виклав у щоденнику (запис від 8 лип. 1857 р.). — 128, 323 — 325, 336.
Сковорода Григорій Савич (1722 — 1794) — український мандрівний філософ, просвітитель, поет. — 40.
Скоропадські — рід українських магнатів. — 151.
Скотт Вальтер (1771 — 1832) — англійський письменник, поет і романіст. — 109, 440.
Смаковський Віцентій (бл. 1797 — 1876) — польський художник, навчався в Академії мистецтв (1823 — 1829); жив у Петербурзі. Автор біографії польського художника В. М. Ваньковича. — 453.
Сова — див. Желіговський Є. В.
Совгир — див. Рубан П. X.
Соколенки (Соколови) — сестри Одарка, Горпина, брати Федір, Микола, Петро — кріпаки князів Голіциних. — 463,
Соколов (Соколенко) Петро Максимович (1827 — 1887) — український художник, з кріпаків князя Голіцина. — 96.
Соленик (Соляник) Карпо Трохимович (’1811 — 1851) — український актор. — 164, 165.
Солонина Марія Григорівна (1829 — 1913) — жителька м. Саратова, родом з Лохвицького повіту; передала вітання Шевченкові, що повертався з заслання. — 404.
Сошальський — особа невідома, петербурзький мешканець, згаданий в щоденнику поета. — 454, 475, 549.
Сошенко Іван Максимович (1807 — 1876) — український художник, близький друг поета, що увів його в художницьке середовище; мемуарист. — 6, 8, 16, 28, 68, 72, 73, 75 — 88, 90 — 95, 101, 105, 110, 184, 446, 517, 518, 529, 602.
Сребдольські — поміщики на х. Сорока Борзенського повіту Чернігівської губ., де Шевченко у січні 1847 р. намалював портрет Ю. Г. Сребдольської (VII, кн. 1, № 152). — 216.
Станкевич Олександр Володимирович (1821 — 1912) — російський письменник, брат відомого літератора М. В. Станкевича; Шевченко, бувши знайомий з його дружиною, О. В. Станкевич, ймовірно, з 1844 р.. /679/ завітав до них 19 і 20 березня 1858 р., письменник подарував Шевченкові збірку поезій Ф. Тютчева. — 443.
Старов Микола Дмитрович (1823 — 1877) — педагог, вчитель Катерини Толстої (в заміжжі — Юнге). — 452, 479, 484.
Степанов Олексій Іванович (1812 — р. см. невід.) — штабс-капітан, командир 3-ї роти 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, начальник рядового Шевченка в. Орській фортеці. — 257, 275.
Стороженко Микола Ілліч (1836 — 1906) — історик літератури, член-кореспондент Петербурзької АН, фахівець з історії західноєвропейських літератур; публікатор шевченківських матеріалів архіву Департаменту поліції (кол. II відділу), автор розвідок з біографії Шевченка. — 9, 10, 15, 18, 132, 147, 180, 196, 221, 249, 263, 269, 272, 298, 304, 305.
Стороженко Андрій Якович (1791 — 1858) — краєзнавець, колекціонер документів з історії України. — 147.
Стоянов Олександр Ількович — студент історико-філологічного факультету Київського університету (закінчив 1862 р.), учасник київської громади, у 1878 — 1879 рр. — директор Кутаїської гімназії. — 602.
Стронін Олександр Іванович (1826 — 1889) — український і російський письменник, соціолог, педагог, діяч полтавських недільних шкіл. Автор праць: "Азбука по методе Золотова для Южно-русского края" (1861), "История и метод" (1869), "Политика как наука" (1872), "История общественности" (1886). Був кріпаком князя Юсупова, відпущений 1837 р. Скінчив Київський університет (1848), викладав у гімназіях України, 1858 р. познайомився в Лондоні з О. І. Герценом. Арештований 1862 р., під час хвилі переслідувань діячів української культури та освіти, засланий в Архангельську губернію. Присяжний повірений в Петербурзі (1871 — 1873), член ради міністерства шляхів сполучення. — 581, 587.