Залєський Максим Михайлович — священик в м. Лебедині, брат О. М. Залєського; знайомі поета з 1859 р. — 491, 492.
Залєський Олексій Михайлович — чиновник з м. Лебедина Харківської губернії, брат М. М. Залєського. — 491, 492.
Залєський Юзеф Богдан (1802 — 1886) — польський поет, належав до так званої "української школи" в польській літературі. Перший том його поезій (Спб, 1851) Шевченку надіслав 1854 р. Бр. Залєський. Автор поезії "Могила Тараса" (1861). — 201.
Залізняк Максим (40-і роки 18 ст. — р. см. невід.) — запорозький козак, один з провідних керівників Коліївщини (1768). — 57.
Занькевичі — родичі графа О. Ф. Орлова на Чернігівщині. — 334.
Зарянко Микола Сергійович — співробітник ж. "Киевская старина", чоловік Н. І. Ускової; записав і опублікував її спогади про Шевченка та його листи до І. Ускова. — 15, 321, 341, 346, 347, 349, 357, 360.
Зауервейд Олександр Іванович (1783 — 1844) — російський художник, а 1836 р. — керівник батальної майстерні Петербурзької Академії мистецтв. — 96.
Зброжек Томаш (Хома) Іванович (1821 — р. см. невід.) — лікар флотського екіпажу; учасник Кримської війни 1853 — 1856 р.; з 1857 р. служив в Астрахані, де познайомився з Шевченком і залишив у щоденнику запис від 29 серпня 1857 р. — 399.
Зигмунтовська Софія Самійлівна — дружина К. М. Зигмунтовського. — 363. /660/
Зигмунтовський (Зигмантовський) Костянтин Миколайович — урядовець (губернський секретар) у відставці, повірений Астраханського акциз ного комісіонерства для відпуску спиртних напоїв гарнізону Новопетровського укріплення. Шевченко приятелював з ним під час служби в Новопетровському укріпленні. — 362.
Зіньківський Трохим Аврамович (псевдонім — Трохим Звіздочот) (1861 — 1891) — український письменник, популяризатор творчості Шевченка. — 120, 121.
Змієвський В. — поміщик, згодом власник с. Пекарів. — 526 — 528.
Золотаренки — Василь Никифорович (р. нар. невід. — 1663), ніжинський полковник (1658 — 1663), соратник гетьмана Я. Сомка, пізніше його супротивник у боротьбі за гетьманську владу на Лівобережній Україні; страчений гетьманом І. Брюховецьким. Іван Никифорович (р. нар. невід. — 1655) — ніжинський полковник (1653 — 1655), соратник Б. Хмельницького і брат Ганни, його дружини. — 182.
Іванишев Микола Дмитрович (1811 — 1874) — історик права; археолог; ректор Київського університету (1862 — 1865), один із засновників Археографічної комісії. — 162, 208, 223, 228, 518.
Іванова Катерина Іванівна (рр. иар. і см. невід.) — молодша сестра А. І. Толстої, знайома поета. — 566.
Івановський Ігнат Акінфійович (1807 — 1886) — професор міжнародного права Петербурзького університету; цензор Петербурзького цензурного комітету. — 114.
Ігнатьєв Павло Миколайович (1797 — 1879) — черговий генерал головного штабу військового міністерства. — 308, 312, 313.
Інокентій (Борисов Іван Олексійович, 1800 — 1857) — харківський архієпископ, вихованець Київської духовної академії, відомий проповідник, письменник і церковний діяч. За його ініціативою було заборонено першу дисертацію М. І. Костомарова "О причинах и характере унии в Западной России" (1841). З 1864 р. — архієпископ чигиринський, ректор Київської духовної академії. — 197.
Іохим — див. Йоахим.
Ісаєв Микола Григорович (1829 — р. см. невід.) — прапорщик 3-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Портретований Шевченком у лютому 1850 р. (VIII, № 54). — 292, 303, 304, 306, 316, 333, 446.
Йоахим, Йоганн — каретний майстер, батько художника К. І. Йоахима (Йохима). — 96.
Йоахим (Йохим) Карл Іванович (1805 — 1859) — російський художник, скульптор, знайомий Шевченка по Академії мистецтв. — 96, 350, 351.
Йордан Федір Іванович (1800 — 1883) — російський гравер, художник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1844 р.), знайомий Шевченка (з травня 1858 р.). — 458.
Кавелін Костянтин Дмитрович (1818 — 1885) — російський публіцист, член Літературного фонду, знайомий поета з 1858 р. — 454. /661/
Кадницький Андрій Кирилович — урядовець, правитель канцелярії Нижегородського військового губернатора. — 417.
Калам Александр (1810 — 1864) — швейцарський художник-графік. — 375.
Калнишевський Петро Іванович (Калниш; бл. 1690 — 1803) — останній кошовий Запорозької Січі (1762; 1765 — 1775). Керував запорозькими загонами в російсько-турецькій війні 1768 — 1774 рр. Незважаючи на його лояльне ставлення до зруйнування Січі, був за наказом Катерини II ув’язнений в Соловецькому монастирі, де й помер. — 596, 597.
Каменецький Данило Семенович (1830 — 1881) — український фольклорист, етнограф, редактор (при виданні "Кобзаря" 1860 р.); упорядковував бібліотеку Шевченка; зберіг деякі його автографи. — 453, 457, 543, 546, 596.
Кампіоні (Компіоні) Андрій Олексійович — гарнізонний інженерпідпоручик. — 335, 361, 389 — 391.
Кандинський — див. Кадницький А. К.
Канфер Агапій Федорович — фельдфебель 5-го, згодом — 9-го батальйону; в Орській фортеці служив не раніше 1853 — 1854 рр. — 257, 279.
Капніст Олексій Васильович (1796 — 1869) — підполковник, учасник руху декабристів; син В. Капніста; приятель Рєпніних, з якими познайомив Шевченка. Зберігав списки поем "Сон" і "Кавказ". — 133, 143, 149, 152.
Капфер — див. Канфер А. Ф.
Караджич Вук Стефанович (1787 — 1864) — сербський філолог, історик, фольклорист, реформатор сербохорватської літературної мови. Шевченко написав вірш "Подражаніє сербському" (1860) на мотиви сербських народних пісень. — 440.
Карамзін Микола Михайлович (1766 — 1826) — російський історик і письменник ("История государства российского, тт. 1 — 11, 1804 — 1818, 1821, 1824; Письма русского путешествеїшика. 1792; "Бедная Лиза", 1792 та ін. — 248, 405.
Карпенки Стецько і Грицько — Степан Данилович (псевд. Паливода; 1817 — 1866) — український письменник, актор, композитор, видавець збірника "Барвинок Украины" (два випуски, К., 1845), Григорій Данилович (1820 — 1869) — український письменник і композитор, видавець збірника "Ландыши Киевской Украины" (три випуски, 1848 — 1851). — 364.
Карпо Михайло Мартинович (1827 — р. см. невід.) — український художник, товариш Шевченка по Академії мистецтв. — 236.