С. 508. Мені поталанило у д. В. Т(арновського. — Ред.) перечитати то "объяснение"... — Текст Шевченкового свідчення на допиті в Києві див.: Тарас Шевченко: Документи..., с. 334, 335.
С. 510. А тим часом Козловський, роздратований за кепкування з його, щоб помститися, подав донос Табачникову, чи сам, чи через кого іншого. — Це питання досі не з’ясоване: П. Жур доводить, що "нема достатніх підстав вважати Козловського донощиком. Стверджувати це — значить пом’якшувати вину Табачникова, Добржинського і тих, "кому слід" було за завданням земського справника пильно стежити "за діями Шевченка". Поет був заарештований не внаслідок випадкового доносу шляхтича, який по-дурному образився на Шевченка, а в результаті того, що за ним невідступно стежили поліцейські шпики. Саме вони, нацьковані заздалегідь справником і становим, винюхували, випитували про поведінку поета у всіх, хто з ним спілкувався, саме вони й донесли поліції на Шевченка" (Жур П. Третя зустріч, с. 144).
Вже ж і Семеренко, і Хропаль бажали, щоб сю подію простав справив не на очах у їх... — Це припущення біографа суперечить фактам доброзичливого ставлення названих осіб до поета (добрий прийом у Млієві, пізніша допомога з видання "Кобзаря" 1860 р.).
С. 511. А щодо дня арешту, так мені здається, що без помилки можна сказати, що стався він 15 липня... — Сучасні дослдники, простеживши хід подій за відомими нині й не відомими Кониському документами й спогадами, погодились на тому, що арешт стався увечері 13 липня 1859 р., коли поет, як він і писав у своєму свідченні на довиті в Києві, залишивши Межиріч, підходив до саду маєтку Максимовича — Михайлової Гори (Жур П. В. Третя зустріч, с. 139; Т. Г. Шевченко: Біографія — К., 1984, — С. 449).
С. 512. Опит Шевченка в Мошнах справляли Табачников з Кржижицьким 17 липня... — Цей допит, точніше — допити усіх учасників сніданку в Пекарях відбулися не пізніше 15 липня, оскільки в цей день земський справник В. О. Табачников уже склав і відправив свій рапорт київському цивільному губернатору П. І. Гессе {Тарас Шевченко: Документи.... с. 325, 326).
Коли Тараса привезли з Мошен до Черкас... — Це було 18 липня, за свідченням поета М. Андрієвському у Києві.
С. 513. Нарешті 24 липня прийшов з Києва наказ: привезти туди Шевченка. — Це було розпорядження від 20 липня 1859 р. П. Д. Селецького, виконуючого обов’язки київського цивільного губернатора, черкаському земському справникові В. О. Табачникову (Тарас Шевченко: Документи..., с 327).
Того ж дня під вартою соцького повезли його на пароході в Київ. — До Києва Шевченко їхав кіньми у супроводі соцького, вирушивши 26 лип-/639/ня. Збереглася нотатка: "Драбівка — од Деренковця 5 вер. Данило Сучок — Зеленьки. Ерошевицкий" (ІЛ. — Ф. 1. — № 455); У Зеленьках 27 липня він записав пісню "Ой п’яна я, п’яна". До Києва прибули 30 липня. Уже наступного дня Шевченко був визволений з-під арешту: його взяв на поруки священик Ю. Г. Ботвиновський, добрий приятель давнього знайомого поета художника й фотографа І. В. Гудовського.
Генерал-губернатором у Києві був тоді князь Васильчиков, чоловік не лютий. Він звелів свойому урядникові Андрієвському взяти Шевченка на опит. — М. Андрієвський, чиновник для особливих доручень при генерал-губернаторі, людина освічена й доброзичлива, дав сприятливий відзив про інцидент і поведінку поета в Києві. Письмове свідчення Шевченка датоване 6 серпня 1859 р. (Тарас Шевченко: Документа — , с. 334 — 336).
С. 514. Шеф жандарів князь Долгорукий, одержавши з Києва від князя Васильчикова звістку про пригоду з Шевченком, велів покликати поета, висловити йому сувору догану і остерегти... — І. І. Васильчиков, не надаючи значення інциденту, усе ж додав міркування, що тяжко позначилося на долі поета, перешкодивши його наміру оселитися на Україні: "К сему имею честь присовокупить, что если бы Шевченко пожелал поселиться в здешнем крае, то я полагал бы отклонить его намерение. Водворение его здесь я не почитаю удобным не потому, чтобы он возбуждал опасения прежним его политическим поведением, но по той причине, что он известен здесь, как человек, скомпрометировавший себя в политическом отношении, поступки его и слова некоторые лица могут истолковывать в ином смысле, придавать им особенное значение и возбуждать на него подозрения к обвинению, подобно описанному выше случаю". (Там же. — С. 339). Справді, під виглядом турботи про поета маємо руйнування всіх його мрій і планів, що, безумовно, наблизило його загибель.
С. 519. ...в день свого виїзду з Переяслава він написав їдке дорікання Богданові Хмельницькому: "Якби то ти, Богдане п’яний." — Цей автограф має авторську дату: "18. Август. В Переяслові".
С. 520. 26 серпня Шевченко був уже в Кролевці і взяв там з казначейства "подорожнюю" за № 1260 на проїзд почтовими кіньми від міста Сєвська до міста Кром (там же, с. 341). З Гирівки до Кролевця він їхав разом з Іваном та Федором Лазаревськими, які привезли поета до господи своєї сестри, Глафіри Огієвської.
С. 521. ...він заходив до Семеренкового агента Пурлевського ... і подаровав би то йому власної роботи малюнок... — Чутки про існування малюнка передавали М. Д. Білозерський, А. І. Родзевич, однак постали вони, найпевніше, з приводу іншого малюнка, справді існуючого (опублікував ж. "Сяйво". — 1914. — № 2. — С. 49), де поета зображено під час муштри з рушницею, коли він відпрацьовує "тихий учебный шаг" — стоїть на носку однієї ноги, а другу тягне догори. Виконав цей шарж В. П. Воронцов, офіцер в Новопетровському укріпленні (X. — № 342. — С. 104, 105). /640/
Тарас Шевченко в останні часи свого віку
С. 522. ...він, "минаючи убогі села, понаддніпрянські невеселі..." — Початкові рядки з вірша "Сестрі", присвяченого рідній сестрі поета, Ярині Бойко; авторська дата — "20 июля, в Черкасах".
С. 523. ...поет мусив, "заплакавши, їхати назад знов на чужину". — Перефразовані рядки з поезії "І виріс я на чужині" (написаний орієнтовно наприкінці вересня — в грудні 1848 р. на Косаралі). Біограф явно припускається анахронізму.
..."я так мало, небагато // Благав у Бога..." — фрагмент з поезії "Не молилася за мене..." (орієнтовно січень — квітень 1850 р., Оренбург).