На листівці до Гільди було написано;
Люба Гільдочко! Не знаю ані дня, ані яка зараз пора доби у Ліллесанні. Але це не так важливо. Оскільки добре тебе знаю, то я не спізнюся зі своїми останніми чи щонайменше передостанніми вітаннями звідси. Але й ти сама дивись, не засиджуйся надто довго! Незабаром Альберто почне розповідати про ідеї французького просвітництва. Він сконцентрується на семи пунктах:
1. Бунт проти авторитетів.
2. Раціоналізм.
3. Ідея просвітництва.
4. Культурний оптимізм.
5. Повернення до природи.
6. Гуманістичне християнство.
7. Права людини.
Отож він і далі не спускає з них ока. Софія увійшла до будинку і поклала свідоцтво з самими лише п'ятірками на кухонний стіл. Потім пробралася попід живоплотом і побігла до лісу.
їй знову довелося переплисти човном через озерце. Альберто уже чекав її на порозі. Він знаком дав зрозуміти, аби вона сіла поруч.
Була погожа днина, але від озерця тягнуло холодом, так ніби погода ще не прийшла до себе після грози.
— Одразу ж беремося до справи, —почав Альберто. —Після Юма наступним великим творцем філософської системи був німець Кант. Але й Франція XVIII століття мала багатьох визначних мислителів. Можемо сказати, що філософська точка притягання в Англії, посередині століття — у Франції, а наприкінці — у Німеччині.
— Кочівля думки зі заходу на схід.
— Твоя правда. Я коротко розповім тобі про ідеї, спільні для багатьох французьких філософів-просвітителів. Тут фігурують такі відомі постаті, як Монтеск'е, Вольтер, Руссо та багато, багато інших. Зосередимося на семи важливих пунктах.
— Дякую. Я уже чудово їх знаю.
Софія простягнула листівку від Гільдиного батька. Альберто важко зітхнув.
— Міг приберегти це для себе... Отже, перший пункт — бунт проти авторитетів. Немало французьких філософів відвідало Англію, яка видавалася їм з певного огляду більш вільнодумною, аніж власна батьківщина. Вони були зачаровані англійською природничою наукою, особливо Ньютоном та його універсальною фізикою. Цікавила їх також британська філософія, зокрема Локк і його політична філософія. Серед тих, хто повернувся до Франції, поступово наростав бунт проти давніх авторитетів. Слід скептично ставитися до усіх успадкованих істин, вважали вони. Індивід сам повинен знайти відповідь на усі запитання — такою була їхня основна думка. На вільнодумство надихали їх також погляди Декарта.
— Бо ж він хотів будувати усе від основ.
— Саме через це. Бунт проти усталених авторитетів не обминув також церкву, короля та владу вельмож. Щ інституції у XVIII столітті були значно могутніші у Франції, ніж у Англії.
— Потім вибухнула революція.
— Так, 1789 року. Але нові ідеї з'явилися раніше. Наступний пункт—раціоналізм.
— Я думала, раціоналізм умер разом із Юмом.
— Сам Юм помер щойно 1776 року. Приблизно через двадцять років після смерті Монтескье та за два роки до Вольтера та Руссо, ободва померли 1778 року. Усі троє побували в Англії і були добре ознайомлені з філософськими поглядами Лок-ка. Локк, як пригадуєш, не був послідовним емпіриком. Він вважав, наприклад, віру в Бога та певні моральні норми властивістю людського розуму. Такі ж погляди лежали в основі філософії французького просвітительства.
— А ще ти казав, що французи були більшими раціоналістами, ніж британці.
— Ця різниця сягає своїм корінням ще в часи середньовіччя. Коли англійці говорять " common senses ("здоровий глузд"), французи вживають близьке за значенням "evidense". Англійський вираз можна перекласти як "спільний досвід", а по-французьки це означає "очевидність", тобто те, що належить до сфери розуму.
— Розумію.
— Подібно до древніх гуманістів — Сократа та стоїків — більшість філософів епохи просвітництва несхитно вірила в людський розум. Це так впадало у вічі, що часто епоху французького просвітництва просто називали епохою раціоналізму. Нова природнича наука стверджувала, що природа організована розумно. Філософи-просвітителі вбачали своє завдання у створенні підстав для моралі, релігії та етики, які б узгоджувалися із незмінним людським розумом. Це і вело до власне ідеї просвітництва.
— Маємо третій пункт.
— Спершу належало "просвітиш" широкі верстви населення. Це мало бути абсолютною передумовою створення кращого суспільства. Вважалося, що злидні та утиски породжувалися незнанням і марновірством. Тому багато уваги приділяли навчанню дітей та простолюду. Тож не випадково педагогіка як наука виникла в епоху просвітництва.
— Отже, шкільництво бере свій початок у середньовіччі, а педагогіка — у часи просвітництва.
— Виходить, що так. Пам'яткою ідеї просвітництва став великий лексикон. Маю на увазі так звану Енциклопедію, 28 томів якої побачили світ у 1751 — 1772 роках. У роботі над нею взяли участь усі визначні мислителі тієї епохи. "Тут знайдеш усе, — казали тоді, — від способу виготовлення голки аж до способу відливання гармат".
— Наступний пункт — культурний оптимізм.
— Будь така добра й відклади листівку, доки я розповідаю.
— Вибач.
— Філософи-просвітителі були переконані, що тільки розум та знання зможуть рухати людство вперед. Глупота і незнання зникнуть, а натомість з'явиться освічене людство, і буде це питанням тільки часу. Ця думка панувала у Західній Європі донедавна, ще кілька десятиліть тому. Нині ми уже не настільки твердо переконані, що прогрес мас лише позитиви. Однак першими почали критикувати "цивілізацію" ще французькі просвітителі.
— Слід було, напевно, до них прислухатися.
— Для декого провідним стало гасло повернення до природи. Проте, говорячи "природа", вони мали на увазі майже те саме, що "розум", бо людський розум даний природою на противагу церкві та "цивілізації". Підкреслювалося, що "натуральні народи" здоровіші та щасливіші від європейців, саме тому, що вони не "оіщвшзовані". Жан-Жак Руссо закликав повернутися назад до природи, бо природа добра, і людина "від природи" добра істота. Зло закладене у суспільстві. Руссо вважав, що дитина повинна жити у своєму "природньому" стані невинності якнайдовше. Можна стверджувати, що думка про дитинство як самостійну цінність зародилася в епоху просвітництва. Раніше пору дитинства розглядали як підготовку до дорослого життя. Але ж ми — люди і живемо на Землі не тільки дорослими, але й дітьми.