Читаючи про погляди Аристотеля на жінку, Гільда відчула розчарування та обурення. Філософ з таким гострим розумом і... справжній дурень!
Аристотель надихнув Софію на прибирання у своїй "дитячій кімнаті". І тоді серед того розгардіяшу вона знайшла білу підколінку, яку місяць тому наче вітром видуло з Гільди-ної шафи! Усі одержані від Альберто аркуші Софія вклала до папки-скорозшивача, "Усього було понад 50 сторінок". А Гільда читала 124 сторінку, однак, крім "епістолярного курсу" Альберто Кнокса, у неї ще була ціла історія про Софію.
"Елліністична філософія", так називався наступний розділ. На самому початку розділу Софія знайшла поштову картку із зображеним на ній джипом військ ООН. На штемпелі значилося: "Батальйон ООН, 15.06.", І знову листівка, яку тато Гільди долучив до розповіді, замість того, аби послати поштою:
Люба Пльдо!Напевно, ти нині святкуєш своє п'ятнадцятиріччя. А може, ир уже день по таму? Та, зрештою, ир не так важливо, допоки дарунок триває. Частково він триватиме усе життя. Ще раз вітаю тебе. Може, ти уже зрозуміла, чому висилаю листівки до Софії? Переконаний, що вона тобі їх передасть.
Р5. Мат розповіла мені, гир ти загубила свого записника. Обі-и^ю компенсувати ті 150 крон. У школі тобі, напевно, видадуть нове шкільне посвідчення щ до початку літнюс вакацій.
Сердечно цілую. Тато.
Не так вже й зле, вона стане багатшою на 150 крон. Тато, певно, подумав, що власноручно виконаного подарунка не вистачить.
Виявилося, що й Софії 15 червня сповнюється 15 років, але календар Софії досяг заледве першої половини травня. Тато, мабуть, саме тоді писав цей розділ і датував "вітальну картку" для Гільди пізнішим числом.
Бідолашна Софія помчала до продуктового супермаркету на зустріч з Юрунн.
Хто така Гільда? Чому тато Гільди такий впевнений, що Софія її знайде? Нащо посилає листівки Софії, а не безпосередньо своїй дочці?
Читаючи про Плотина, Гільді здавалося, наче вона витає у повітрі.
В усьому довкола є якась частка божественної містерії. Ми бачимо ЇЇ мерехтіння у соняшникові та польовому макові. Ще більше цієї незбагненної містерії помічаємо у метеликові, що злітає зі стеблини, або в золотій рибці, котра плаває в акваріумі. Але найближче до Бога підходимо ми, люди, у нашій душі. Лише там можемо об'єднатися з великою містерією життя.
Більше того, дуже зрідка дано нам відчути, що ми самі е тією божественною містерією.
Було це найприголомшливішим з усього, що Гільда дотепер прочитала, і водночас найпростішим: усе єдине, і це "єдине" є божественною містерією, до якої належимо і ми самі.
Власне кажучи, не треба навіть у це вірити. Просто так є, подумала Гільда. А у слово "божественний" кожен вкладає свій зміст.
Гільда перейшла до наступного розділу. Софія та Юрунн зібралися на прогулянку з ночівлею у ніч на 17 травня. Так дійшли вони до Хатини Майора...
Не прочитавши і кількох сторінок, Гільда зірвалася з ліжка і з папкою під пахвою стала обурено міряти кроками кімнату.
Нечувано! Тут, у маленькій лісовій хатині, тато дозволив двом дівчаткам знайти копії листівок, які він посилав своїй доньці у першій половині травня. І копії були достовірні. Гільда мала звичку по кілька разів перечитувати татові послання. Вона упізнала кожне слово.
Люба Гільдо! Я мало не лусну від усіх цих таємниць, якими оточене твоє день народження. По киша разів на день мушу себе стримувати, щоб не подзвонити тобі і усе не розповісти. Воно росте і росте А ти знаєш, коли гирсь наростає, Пою все важче втримати в собі..
Софія одержала від Альберто новий конверт з лекціями філософії. Йшлося цього разу про юдеїв та греків і дві великі культури. Гільда тішилася нагодою побачити історію людства з висоти пташиного польоту. Нічого подібного у школі їх не навчали. У школі йшлося тільки про дрібниці та ще раз про дрібниці. Батько дав їй змогу сприйняти Ісуса та християнство з нового погляду. Гільді сподобалася цитата з Ґете: "Той, кому три тисячі літ не промовляють нічого, у темряві неуцтва живе з дня на день".
Подальший розділ починався з того, як до Софіїного кухонного вікна прибився клаптик паперу. Звичайно ж, це було нове привітання з днем народження для Гільди.
Люба Пльдо! Не знаю, чи триватиме твоє день народження, коли будеш читати мою листівку. Маю таку надію. В кожному разі сподіваюся, з тою часу гройш
Софії минув тиждень або два, це зовсім не має означати, що стільки ж часу промайнуло і для нас. Я повернуся додому в день святого Івана. Ми довго сидітимемо на гойданці у саду і разом дивитимемося на море, Гільдо. Маємо багато про що поговорити...
А потім Альберто подзвонив до Софії, вона вперше почула його голос.
— Йдеться про якусь війну?
— Я назвав би її духовною боротьбою. Нам треба спробувати привернути Гільдину увагу і залучити її на свій бік, перш ніж її тато повернеться додому, в Ліллесанн.
Урешті-решт у старовинній кам'яній церкві XII століття відбулася зустріч Софії з Альберто Кноксом, переодягненим у середньовічного ченця.
Ой, церква... Гільда глянула на годинник. Чверть по першій... Вона зовсім забула про час.
Те, що пропустила Службу Божу у день свого народження, можливо, не такий уже великий гріх, але щось, пов'язане з тим днем народження, бентежило її. Сама себе позбавила привітань. Хоча на їх брак також не могла нарікати.
Невдовзі і так мала вислухати довгу проповідь. Альберто без зволікань увійшов у роль священика.
Потім вона читала про святу Софію, яка з'являлася у видіннях Пльдеґард. Знову довелося звернутися до лексикону. Але там вона не знайшла жодної інформації ні про одну, ні про іншу. Ну хіба не типово? Щойно йдеться про жінку або про щось, пов'язане з жінками, лексикони стають німими, наче місячні кратери. Може лексикон цензурувало якесь чоловіче об'єднання самооборони?
Пльдеґард з Бінґена була проповідницею, письменницею, лікарем, ботаніком та природознавцем. Могла бути "символом того, що в середньовіччі жінки трималися ближче до землі, цікавилися наукою". І про таку жінку ані слова у лексиконі
Клубу Книжки! Ганьба!
Гільда ніколи раніше не чула, аби Бог мав якусь "жіночу сторону" чи "матірню природу". Називалася вона "Софія", але теж, як виявляється, не була варта затрат на друк.