— У кожному разі можемо бути певними: те, що ми бачимо, чуємо, нюхаємо і смакуємо є саме таким, як нам кажуть відчуття.
— І так, і ні. Це друге запитання, на яке Локк намагався знайти відповідь. Спочатку він з'ясував, звідки беруться наші думки та відчуття. А потім запитував, чи світ справді такий, як ми його відчуваємо. Це не такі вже й очевидні речі, Софіє. Нам не слід квапитись. Справжній філософ не має права на поспіх.
— Мовчу як риба.
— Локк розрізняв "первинні" і "вторинні" чуттєві якості. І тут він простягає руку своїм попередникам, наприклад, Де-картові.
— Поясни!
— Під первинними якостями мають на увазі просторові властивості речей, їх вагу, форму, рух та кількість. Коли йдеться про ці властивості, можемо бути певними, що відчуття передають нам справжні ознаки речей. Однак ми сприймаємо й інші властивості речей. Ми кажемо: це — солодке або кисле, а те — зелене або червоне, тепле чи холодне. Ці властивості Локк називав вторинними чуттєвими якостями. Чуттєві враження, як-от колір, запах, смак чи звук, не відображають істинних ознак, закладених у самих речах, а тільки зовнішній вплив на наші відчуття.
— Про смаки не сперечаються.
— Саме так. З первинними властивостями, як розмір та вага, погодяться усі, бо вони закладені у самих речах. Що ж до вторинних — колір, смак, — то вони можуть змінюватися від тварини до тварини, від людини до людини, залежно від того, яким сенсорним апаратом наділений конкретний індивід.
— Коли Юрунн їсть апельсин, вона кривиться так, як людина, котра надкусила лимон. Звичайно, вона не подужає з'їсти більше однієї дольки. "Кисла", каже. А як на мене, то та ж сама помаранча солодка і смачна.
— Жодна з вас не має рації, і жодна не помиляється. Ви тільки описуєте, як апельсин впливає на ваші органи чуття. Це ж стосується і сприйняття кольору. Скажімо, тобі не подобається певний відтінок червоного. Якщо б Юрунн купила сукню такого кольору, своє судження тобі ліпше було б тримати при собі. Ви по-різному сприймаєте кольори, сама ж сукня ні гарна, ні бридка.
— Однак ніхто не заперечуватиме, що апельсин круглий.
— Звичайно, якщо у тебе круглий апельсин, ніхто не "вважатиме" його кубічним. Ти можеш "вважати" його солодким або кислим, але нікого не переконаєш, що важить вісім кілограмів, коли у ньому лише 200 грамів. Можеш собі, ясна річ, "вірити", що важить так багато, але це означатиме тільки, що ти звалилася з Місяця. Коли кілька людей вгадує вагу якогось предмета, завжди хтось один буде ближчий до істини, ніж інші. Те саме стосується і лічби предметів: у пляшці є 986 горошин або їх там немає. Чи руху: автомобіль їде або стоїть на місці.
— Розумію,
— Коли йдеться про "протяжну" реальність, Локк погоджується з Декартом, що справді існують певні властивості, які людина здатна осягнути своїм розумом.
— Не так важко з цим погодитися.
— В інших сферах Локк також допускає існування того, що він назвав інтуїтивним або "демонстративним" знанням. Він, наприклад, вважав, що певні етичні правила важливі для всіх. Тим він визнавав так звану ідею природного права, а це риса раціоналістична. Подібною раціональною рисою є переконання Локка, що існування Бога закладене у людському розумі,
— Можливо, він мав рацію.
— У чому?
— Що Бог існує,
— Очевидно, можна гак думати. Але Локк не вважав, що це лише питання віри. На його думку, пізнання Бога людиною виходить з людського розуму, а це раціоналістична ознака. Додам, що Локк визнавав свободу духа, толерантність та рівноправність статей. Підневільність жінки — породження людського суспільства, тому людям й дано виправити таку ситуацію, твердив він.
— Важко не визнати цього.
— Локк був першим філософом нового часу, якого цікавила роль статі. Він справив великий вплив на свого тезку Джона Стюарта Мілля, який також відіграв важливу роль у формуванні нового мислення про рівноправність статей. Локк був першовідкривачем у сфері ліберального мислення, яке розквітло згодом, в епоху французького просвітництва, у XVIII столітті. Він перший, наприклад, визнав те, що ми називаємо принципом подічу влади."
— Тобто державна влада поділена на багато різних інституцій.
— Пам'ятаєш, про які інституції йдеться?
— "Законодавча влада" або національні збори, "судова влада", тобто суди, і "виконавча влада" або ж уряд.
— Цей троїстий поділ влади походить від французького філософа-просвітителя Монтеск'є. Локк насамперед вказував, що законодавча і виконавча влади повинні бути розділені, аби уникнути тиранії. Він жив у одну епоху з Людові-ком XIV, який усю владу сконцентрував у своїх руках. "Держава — це я", — казав король. Він був абсолютним монархом. Нині про таку державу ми сказали б, що це держава "безправ'я". Щоб забезпечити існування правової держави, представники народу повинні утверджувати закони, а король або уряд втілювати їх у життя, вважав Локк.
ЮМ
...віддай його вогню...
Альберто замовк і втупився поглядом у столик поміж ними. За якусь мить він озирнувся до вікна.
— Хмариться, — мовила Софія.
— Так, стало душно.
— Тепер ти розкажеш про Берклі?
— З трьох британських емпіриків він наступний. Однак з багатьох поглядів він входить до осібної категорії, тому поговоримо спершу про Давида Юма (1711—1776). Його філософська концепція визнана найвагомішою серед емпіриків, Істотне значення мала філософія Юма ще й через те, що завдяки їй до власної філософської системи прийшов інший великий філософ — Іммануїл Кант.
— Отже, те, що мене більше цікавить філософія Берклі, не має ніякого значення?
— Ніякого, твоя правда. Юм виростав у Шотландії, неподалік від Единбурга. Родина хотіла, аби став юристом, але, за його ж словами, він "відчував нездоланний спротив до всього, що не було філософією або наукою", Юм жив в епоху просвітительства і був сучасником таких великих французьких мислителів, як Вольтер та Руссо. Він подорожував Європою і аж на схилі літ знову осів у Единбурзі. Його найвагоміша праця "Трактат про людську природу" вийшла у світ, коли Юмові сповнилося 28 років.
Однак сам він твердив, що ідеї, котрі лягли в основу цієї книжки, сформувалися ще в п'ятнадцятирічному віці.