Світ Софії

Страница 67 из 139

Юстейн Гордер

"Як тебе звати?" — з'явилося на екрані.

"Софія Амуцдсен" — вистукала Софія, і машина відповіла:

"Клевервейєн 3. Приємно познайомитися, Софіє. Ти з нетерпінням чекаєш своїх п'ятнадцятих уродин?"

Софія аж здригнулася. Альберто заспокійливо поклав їй руку на плече.

— Я тільки подав їй ім'я, адресу і дату народження. Це так, як би тебе знайомили з новою людиною. Людям теж хочеться знати щось про інших людей наперед.

"Непогано" — написала Софія тепер.

"Спробуй говорити повними реченнями",

"Дякую, почуваюся чудово. Чи можна тебе щось запитати?"

"Я рада, що у тебе все гаразд. Питай, будь ласка".

"Скільки тобі років?" — написала Софія.

"Мене сконструювали в Атланті 8 серпня 1988 року, а норвезькою мовою переклали у Норвезькій Вищій Технічній школі 28 березня 1990 року".

"Gosh!"

"Я ж просила тебе говорити повними реченнями". "Я тільки сказала "gosh!"

"Я не розумію сленгу. Я знаю понад 100 000 слів, найближче за звучанням слово "gospel". "Це означає "Євангеліє". "Ти віруюча, Софіє?" "Не знаю".

"Незнання — це, як звичайно, перший крок до пізнання".

"Так само говорив Сократ. А може і Декарт".

"Сократ був грецьким філософом, який жив з 470 по 399 рік до Різдва Христового. Хочеш довідатися більше — натисни клавішу F7. Декарт був французьким філософом, роки життя 1596 — 1650, клавіша F8".

"Дякую, вистачить. Чи можна запитати ще про щось?" "Добре, що вистачить. Питай про щось інше!" Альберто аж душився від сміху. Софія написала: "Хто така Гільда Меллер Кнаґ?"

"Гільда Меллер Кнаґ мешкає у Ліллесанні і є ровесницею Софії Амундсен". "Звідки це знаєш?"

"Не знаю звідки, але я знайшла цю інформацію на своєму твердому диску".

Софія відчула руку на плечі.

— Я заклав у неї ті скупі дані, які ми маємо про Гільду. "Чи знаєш ти ще щось про Гільду?"

"Гільдин тато є спостерігачем ООН у Лівані. Він має звання майора і постійно посилає листівки своїй доньці". "Я хочу, щоб ти знайшла його!"

"Не можу. Його немає на жодному з моїх файлів, а я не маю зв'язку з іншими базами даних". "Я сказала: знайди його!!!"

"Ти сердишся, Софіє? Така велика кількість знаків оклику є незаперечною ознакою нестримних емоцій".

"Я хочу поговорити з татом Гільди".

"Ти не вмієш керувати своєю волею. Наше знайомство тривало лише 13 хвилин і 52 секунди. Я запам'ятаю усе, про що ми розмовляли. А зараз вимикаю програму".

Знову угорі екрана з'явився значок "Сж

— Повернімося на свої місця, — запропонував Альберто. Але Софія встигла уже натиснути нові літери. "Кнаґ" — написала вона.

Наступної миті на екрані з'явилася фраза: "Я тут".

Цього разу злякався Альберто. "Хто ти?" —• вистукала Софія.

"Майор Альберт Кнаґ до ваших послуг. Прибув просто з Лівану Що накажете?"

— Це найгірше з усього, що могло бути, — застогнав Альберто. — Тепер цей пройдисвіт вліз у твердий диск.

Він попросив Софію встати зі стільця і сів за клавіатуру.

— "Як, до дідька, тобі вдалося проникнути у мій комп'ютер? "— написав він.

"Це дрібничка, любий колего! Я перебуваю там, де мені хочеться".

"Проклятий комп'ютерний вірус!"

"Так, так. У цю мить я є вірусом уродин. Чи можу передати спеціальне привітання?"

"Мені цього вже досить".

"Я не заберу багато часу: Це усе на твою честь, люба Пльдо. Ще раз сердечно вітаю тебе з п'ятнадцятиріччям. Мусиш вибачити за незручності, але мені хотілося, щоб мої привітання з'являлися всюди, де б ти не оберталася. Вітання від тата, який дуже хоче тебе обняти".

Перш ніж Альберто встиг написати ще щось, на екрані знову з'явився значок "С:".

Альберто набрав "dir knag *.*", і на моніторі видрукувалася інформація:

Альберто написав "erase knag *.*" і вимкнув комп'ютер.

— Ось так, тепер я його стер, — сказав він. — Але важко сказати, де він вирине знову.

Філософ сидів, не зводячи очей з екрана дисплея, і нарешті промовив:

— Найгірше, це його ім'я. Альберт Кнаґ...

Щойно тепер Софія вловила схожість у звучанні імен. Альберт Кнаґ і Альберто Кнокс. Та Альберто був такий розгніваний, що вона не зважилася до нього звернутися. Софія повернулася до столика і сіла у свій фотель.

knag, lib 147.643 knag. Iii 326.439

15/06-90 23/06-90

12.47 22.34

СПІНОЗА

".Бог не є лялькарем...

Вони сиділи так довго. Врешті Софія зважилася вирвати Альберто із задуми.

— Декарт був дивовижною людиною. Він прославився? Перш ніж відповісти, Альберто кілька разів глибоко

зітхнув:

— Його погляди справили великий вплив на інших, особливо на голландського мислителя Баруха Спінову, який жив у 1632-1677 роках.

—Ти розповіси про нього?

— Це я й мав на меті. Не дозволимо усяким військовим провокаціям перешкоджати нам.

— Я вся перетворилася на слух.

— Спіноза належав до єврейської громади Амстердама, однак через богохульство його невдовзі прокляли і відлучили від громади. Мало кого з філософів нових часів піддавали таким насмішкам та переслідуванням за свої погляди, як цього чоловіка. На нього було навіть учинено замах. А причиною послужила його критика офіційної релігії. Спіноза вважав, що християнство та юдаїзм підтримують своє існування тільки завдяки закостенілим догмам та пишним церковним обрядам. Він перший застосував до Біблії "історичну критику".

— Поясни!

— Спіноза заперечував твердження, що текст Біблії, увесь, аж до найменшої літери, від Бога. Читаючи Біблію, нам слід постійно пам'ятати, коли вона була написана. Таке "критичне" читання дає змогу виявити чимало невідповідностей окремих фрагментів тексту З-під нашарування переказів у Новому Завіті виділяється постать Ісуса, якого можна назвати речником Бога. Ісус закликав звільнитися від закостенілого юдаїзму, проповідував "релігію розуму", яка найвище підносила любов, любов до Бога та до ближнього свого. Однак і християнство дуже швидко закостеніло, прогресивне вчення замінили непорушні догми та помпезні церковні обряди.

— Нічого дивного в тому, що церкви та синагоги не мирилися з такими поглядами.

— Коли ситуація загострилася до краю, від Спінози відмовилася навіть родина. Через богохульні думки його хотіли позбавити спадку. Увесь парадокс у тому, що дуже небагато філософів притягали до відповідальності за волелюбність думки та толерантність поглядів. Спротив спричинило і те, що Спіноза жив відчужено, присвятивши себе тільки науці. Щоб заробити на прожиток, він шліфував оптичні скла. Кілька його лінз потрапили і до моєї колекції.