Наливають з Коляндрою чарки й келихи, що йдуть потiм по руках. Де-де, а на весiллi люди п'ють.
П е р е д е р i й
За Свiччине весiлля! Хай живуть
На довгi роки Свiчка i Меланка!
В с i
За Свiччине весiлля! Хай живуть!
Х о р
По-святому "отче нашi"
Дайте нам по повнiй чашi,
Пиймо Свiччине весiлля,
Щоб у них було привiлля,
Згода в хатi, а на полi
Щоб всього було доволi.
Свiчка бере Меланчинi руки в свої.
С в i ч к а
Меласю люба! Зiронько моя...
Чого ж така смутна та полохлива,
Чом слiзоньки алмазнiї блищать
В твоїх очах наляканих, журливих?
Невже не рада ти хвилинi цiй,
Що нас з'єднала?
М е л а н к а
Любий, дорогий!
Щаслива я... Але... Всi цi вогнi,
I свiчi цi, жаркi та осяйнi,
Сполохали, збентежили мiй спокiй...
Боюся я... здається все менi,
Що пiд вiкном, там, в темрявi глибокiй,
Якiсь зловiщi тiнi зiбрались...
I радяться... i вищиряють зуби
На наше щастя...
С в i ч к а
О, не бiйся, люба,
Не бiйсь, моя голубко... Усмiхнись,
I зникнуть вмить усi ворожi тiнi.
К а п у с т а
Еге, еге, товаришi-брати,
Прийдеться, мабуть, загасить свiчки!
Або запнути вiкна.
П е р е д е р i й
(збентежений).
Що таке?
Хiба ж яка тривога?
К а п у с т а
Ну, аякже!
Непевна справа. Небезпека всiм.
Не бачите хiба, що молодий
Поцiлувати хоче молоду?
Iще вам мало? Ще не до ладу?
(Регоче задоволений).
Т е т я н а
(в захватi).
I здумає ж старий, бодай ти скис!
Бодай тебе iндичка убрикнула!
Ще б пак, не небезпека, ха-ха-ха!
Нехай цiлує! Зараз же нехай
Цiлує молоду, ми ж комарiв
Покличемо, щоб свiчки затулили!
К о л я н д р а
Нехай цiлує! Просять всi цехи:
Кравцi, шевцi, рибалки, теслярi,
Бублейницi на смальцi i меду —
Хай молодий цiлує молоду!
П е р е д е р i й
Нiхто не п'є — зробився мед гiркий.
Хай молоду цiлує молодий.
К а п у с т а
Вiд всiх цехiв ухвала одностайна:
Хай молодi цiлуються негайно.
Х о р
Ой, робiть, ткачi, завiси
Вiкна запинати —
Буде зараз мiсяць ясний
Зiрку цiлувати.
Ой метелики, злiтайтесь,
Заслоняйте свiчi —
Буде зараз князь княгиню
Цiлувати двiчi.
Поцiлунок. Тиха нiжна музика.
Свiчка пiдводиться, взявши за плечi почервонiлу Меланку, що теж пiдвелась, цiлує її в губи довгим поцiлунком.
Хвилина шанобливої тишi змiнюється знову бурхливою веселiстю.
В с i
Гаразд, гаразд! Оце солодка чара,
Нехай вона не зсякне вам вовiк!
Т е т я н а
(в захватi).
Оце якраз! Аж губи засвербiли!
Аж закортiло i собi того ж!
Х о р
Цiлував, цiлував —
Не нацiлувався,
А в саду соловей
Не нащебетався.
К а п у с т а
(витирає вуса).
Ну, то чого ж! Давай i ми з тобою
Покажемо, як треба, молодим.
Т е т я н а
Та ну тебе в болото — з бородою
Та лiзе цiлуватись, бардадим! 1
1 Бардадим — здоровило.
(Спiває).
Цур тобi, прудивусе,
Якi в тебе сивi вуса,
Яка в тебе борода,
Наче стерня в полi.
Не пiду я за старого —
Бородою коле,
Але пiду за такого,
(Хапає Коляндру, той даремно виривається).
Що сiються вуса —
Вiн мене поцiлує,
А я засмiюся!
К о л я н д р а
Та одчепись! Пусти! Не хочу я.
Ой! Дихати... Задавиш, навiсна.
Т е т я н а
Е, нi,
(цiлує його).
попався, кравчику мiй любий,
Горобчику кривенький — не втечеш.
Ч i п
(кепкує).
Ага, попавсь! Виходить, що i в тебе —
"Не вирвався — то й цiлувати можна".
К о л я н д р а
(вiдсапуючись).
А ти хоч i ведмiдь, а все ж нiяк
В своєї бджiлки меду не дiстанеш.
Ч i п
Ба нi! Дiстану.
(Хапає Прiсю, що крутилась поряд).
Бджiлонько моя!
Невже й тепер мене не поцiлуєш!
П р i с я
(виривається).
Який швидкий! Неначе рак на греблi.
(Спiває).
Не хапайсь цiлувать — я не твоя рiвня,
Бо ти мнець-кожум'як, а я бондарiвна,
Хоч ти мнеш десять шкiр за одну хвилинку,
А менi не зiгнеш пальчика-мiзинка.
Ти живеш в Гончарях, а я на Подолi.
Не дiстанусь тобi з доброї я волi.
Тiкає. Чiп за нею.
К о л я н д р а
Чи бачили! Кохайся пiсля цього.
Т е т я н а
Чи я ж тебе, мiй любий, пiдвела?
К ол я н д р а
(спiває).
Ти ж мене пiдманула,
Ти ж мене пiдвела,
Дала менi вечеряти,
Та не дала ложки!
Хор пiдхоплює пiсеньку, дехто танцює.
VI
К а п у с т а
Та що я, католик чи бусурман,
Щоб на весiллi та не танцював!
(Iде на середину й починає притупувати).
Ану-бо, хехи! До роботи час!
Ой, казала менi мати,
Щоб музику не кохати,
Бо музика-ледащиця
Цiлий тиждень волочиться.
У недiлю весь день грає,
В понедiлок пропиває,
А в вiвторок весь день п'є,
А в середу жiнку б'є.
В с i
До танцiв! Всi до танцiв! Починай!
Починаються рiзноманiтнi танцi, серед яких вiдрiзяються танцi окремих цехiв.
Б i л е й ч о р н е
Сподобалась ковалю
Дiвка-теслярiвна,
Нi, тебе я не люблю —
Я тобi не рiвня.
Не займай мене, мугир,
В тебе руки в сажi,
А я бiла, наче сир,-
Ти мене замажеш!
Не дивись, теслярiвно,
Чи бiле, чи чорне,
А дивись, моя люба,
Чи добре пригорне.
Де не взявся сiрий вовк —
От так веремiя!
Теслярiвна ковалю
Кинулась на шию.
Ой, рятуй мене мерщiй,
Хлопче мiй моторний! —
Вже забула, що у нього
Руки в сажi чорнi.
Не дивись, теслярiвно,
Чи чорне, чи бiле,
А дивись, моя люба,
Яка в ньому сила.
VII
Раптом за дверима чути галас, тривогу й брязкiт зброї. Танцi порушуються, i в палату вривається озброєний загiн драбiв з Ольшанським, Козекою, i Козелiусом на чолi. Позаду виглядає Ш а в у л а.