— Якщо сірий,— повчало Старе Прислів'я,— то вовк.
— А я кіт,— сказав сірий кіт, переходячи вулицю.
— Не може того бути: Старі Прислів'я завжди правду кажуть.
— А я таки кіт,— повторив кіт.
З гіркої досади Старе Прислів'я впало з даху й зламало собі ногу.
А інше Старе Прислів'я пішло дивитися на футбольний матч і, покликавши одного гравця, шепнуло йому на вухо:
— Хто робить сам — робить за трьох.
Футболіст забрав м'яча й почав ганяти його полем, нікому не передаючи. Але глядачам стало страшенно нудно, бо гра припинилася. Тому футболіст віддав м'яча товаришеві й почав грати в гурті, а Старе Прислів'я з прикрості захворіло. І довелось вирізати йому гланди.
Одного разу зустрілися три Старі Прислів'я і, ледве розтуливши роти, посварилися:
— Добрий початок — половина роботи,— мовило перше.
— Е ні,— заперечило друге,— найкраще — золота середина.
— Нічого ви не тямите,— заявило третє.— Кінець діло хвалить.
І почали вони битися, аж чуби тріщали. Ще й досі не вгамувалися.
Якось одному Старому Прислів'ю закортіло скуштувати груш. Сіло воно під грушкою і міркує: "Стигла груша сама падає".
Довго воно сиділо, а груша висить собі. І висіла, аж доки згнила зовсім, а тоді впала на голову Старому Прислів'ю і розплющилася. А Старе Прислів'я зі злості пішло на пенсію.