Тихенького.
Оксана (зобачивши його, штовхає Асю й говорить до всіх). Ну, прощавайте, ми вже підем у хату.
Ховаються у двір. Таїся за ними.
Півник. Отакої! А куди ж ви? Тю! Сенька. Що їх укусило? Г о л о с и: А он і Карпо.
П і в н и к. А, Карпушка! Де був? А ми тебе шукаємо. На співочих товариствах?
Карпо (здоровкаючись зо всіма, весело). Атож. Співали. А ви ж чого не приходили? Весело!
Півник. Та ну? Весело!
К а р п о. Та де в чорта. Ідіотство, розуміється. Мучать тільки людей.
Півник. Тут Щепетиха тільки так одчитувала Михале-вича.
Сенька. А які, брат, кралі до тебе в гості прийшли! Карпо. Які кралі?
С е н ь к а. А он там у дворі в тебе. Подивись. Карпо (скривившись). Ану їх! До сестри прийшли, чи що?
Півник. Еге ж. Там одна, брат, просто королева. Карпо. Ану їх, цих королев!
Дівочий голос: У нього своя королева єсть! Карпо (в той бік). Ой, невже? А ви бачили? Голос: Як почав до панів ходить, так з нами й гулять не хоче.
Сенька. Нічого. Як жениться та вистроїть свій завод, так зате нас дурно на работу пускать буде. Правда?
Сміх.
Карпо (сміючись). Ні, я вас тоді, каналії, всіх в співочі товариства!
Тихенький з'являється на розі. Дівочий голос: О, знов цей фендрик!
Всі озираються.
Півник (до Карпа). Знаєш, лазить тут уже цілий день. Карпо. Що ж йому треба?
Сенька. Мабуть, з нашими баришнями потанцювать хоче.
К а р п о. А знаєте що?.. Я, між іншим, цього панка знаю. І він мене. Він теж з "Співочого Товариства". Знаєте що, давайте трошки пугнем його... (Сміх). Здається, він хоче підійти сюди. Я сховаюсь, а ви прийміть його. А потім припугніть, що він революціонер і хоче вас агітувати.
, Сміх.
Голоси: — Ану! Ану!
— А дивіться, він справді йде сюди.
— Ховайся, Карпе.
Карпо (сідає на лаву). Станьте так, щоб мене не видно було.
Його обступають. З-за тину обережно визирають голови Оксани, Асі й
Та їс і.
Тихенький (нерішуче підходить до гурту). Доброго здоров'я.
Дівчата пирскають.
Сенька (важно). Драстє й вам.
Тихенький конфузливо придивляється до всіх.
Півник. А што скажете порадочного?
Тихенький. Я чув, як ви співали, і... хотів вас спитать, чи то українська пісня...
Сенька. Ста? (Грає на гармонії й співає). Йєх, не тірзайте грудь мою бальную... Самая настоящая українськая.
Тихенький. Ні, вибачайте, це не українська. Це — руська.
Сенька. Ах, ошибся. Вот єта:
Високая могіла, гдє міленькій лежить...
Єта?
Тихенький. Ні-ні... Українську. (Пояснює). Українська значить — малоросійська... От ви тут якусь співали...
Сенька. А, малоросійську. Федька, какую ми малоросійську співали?
Півник. Вєють вєтри, вєють буйни...
Тихенький. Тільки ви неправильно говорите, не "вєють вєтри", а "віють вітри, віють буйні..." Ви ж самі українці?
Сенька. Нєт, ми — малороси.
Сміх.
Тихенький. Це все одно...
Сенька. А-а... Ну, скажіть, пожаласта. А ви ж самі хто такой? Ни з нємців часом?
Тихенький. Ні, я теж українець.
Сенька. Значить, вроді как родичі, через улицю навприсядки?
Сміх.
Півник. Так ви тим і занімаетесь, що слухаєте песні на вулицях?
Тихенький. Ні, я так тільки. Я гуляв і почув, як ви співаєте.
Півник. Гм? Так. А чого ж ви тут гуляєте? Тихенький. Та так... Тут гарно... Сенька (пояснююче до Півника). Вроде, значить, как на бульварі.
Пирскання.
Тихенький. Може, ви недовольні, що я підійшов, так вибачайте...
Сенька. Нєт, ми очень довольні.
Півник. І ви тут давненько гуляєте?
Тихенький. Та довгенько... А чом ви українських струментів не заведете собі та граєте на кацапських балалайках?
С е н ь к а. А які ж то українські?.. Мєдниє труби?
Тихенький. Ні... От єсть бандури... кобзи... Цьому можна дуже легко навчитись... Тут єсть такі співочі товариства... Там могли б навчить вас...
Сенька. Слиш, Федька? От нада сказать бабі Щепетисі, она дуже хотіла поступить туди...
Сміх.
Півник. Єто такая організація, чи що?
Тихенький. Ну да... Коли хочете, я можу вам сказать адресу, куди прийти...
Півник. Умгу!.. Он як? Хорошо... Ну, так пожалуйте з нами тепер в поліцію.
Тихенький. Як? Для чого?
Півник (до всіх). Чого регочете? Єто — революціонер. В поліцію його. Бач — в організацію кличе.
Тихенький (злякано). Позвольте! Це організація така, що...
Сенька (встаючи, строго). Нєт, голубчик, попався. Ми вже давно підмічаєм, що ви хочете нам прокламації подкинуть.
Тихенький (все більше лякаючись). Які прокламації? Я ніяких прокламацій...
Півник. Ну, нічого, там в поліції розберуть. Беріть його, хлопці, та щоб не втік.
Тихенький (одсовуючись назад). Позвольте, господа... Это недоразумение... Я никаких прокламаций вам не давал. Я совсем не революционер... Я только хотел вам...
Сенька. Стойте, хлопці. Он умєєть і по-руському говорить.
Півник. А-а! Он як? Беріть, хлопці!
Тихенький. Господа! Это странно... Ведь вы не поняли меня... Если вам так нравится, я могу уйти, но при чём тут полиция?
•Півник (беручи його під руку). Нічого, ми там побачимо. Беріть. Ходім!
Другі беруть під руку, і всі рушають. Ті, що позаду, сміються. Сенька грає
марш.
Тихенький щось гаряче говорить, але за гомоном не чуть його. З двору з реготом вибігають Ася, Таїся і за ними тихо виходить Оксана.
Ася (підбігає до Карпа в захваті). Ой, чудесно як! Я страшно рада! Ха-ха-ха!
Карпо (здивований). А ви де взялись? Панна Оксана?
А с я. А ми вже давно тут. І все чули.
Карпо (здоровкаючись з нею й з Оксаною). Там, у дворі?
Ася. Атож! Ви чудесно зробили! А яка прелесть цей Сенька.
Оксана. Вони його випустять?
Карпо. Не бійтесь, випустять. Трошки тільки зіб'ють охоту від співочих товариств. Можете не турбуватись.
Оксана. Ой, ні, я серйозно боюсь, щоб вони йому не зробили чогось злого.
Ася (гаряче). І нічого подібного! І зовсім ви не боїтесь! І чого ви приставляєтеся, Оксано? Ви ж самі сміялись і раділи, як повели його. Фу, негарно! Це вона, щоб зробить вам досадно.
Оксана (сміється). Асю!
А с я. А що, неправда?
К а р п о. Я цілком вірю, що панна Оксана боїться за свого... знайомого. Але я запевняю, що йому нічого злого не буде. Таїсю! Біжи, скажи Півнику, щоб пустили його.
А с я. І я з вами, Таїсю!
Обидві біжать до гурту, який зупинився, оточивши Тихенького.
Карпо. Коли ви так боїтесь, то можете й самі піти й визволить його.