Від ранку сніг все сипле, сипле, сипле... Я сів на тин: нехай душа хоч схлипне. Я вже тону в засніженім саду, але сиджу, чекаю, не боюся, — ще, може, з білим снігом та зіллюся і в чистоті сніговій пропаду...