Смішні оповідки

Страница 3 из 22

Абу-ль-Фарадж

— Не завдавайте собі зайвого клопоту. Адже в юшці не було анічогісінько масного.

43. Переконав

Чоловік утішав дружину, коли та тяжко заслабла:

— Якщо бог забере тебе, вдруге я одружуватися не буду.

Нещасна не повірила. Тоді чоловік додав:

— Як я помру, то сам прийду до тебе, і ти пересвідчишся, що правду кажу.

44. Чи свіжа риба

Перехожий запитував рибалок:

— Оце ви ловите рибу, а чи вона свіжа?

45. Зрадів

Один дивак, ото як видужав, надумав поцілувати лікаря в голову.

Лікар був миршавий і змащував голову олією.

— О, тоді я ладен зробити це кілька разів,— сказав дивак.

46. Забув

Дурний казав:

— Мій батько двічі бував у Єрусалимі, там і помер. От тільки не пам'ятаю, чи в першу поїздку, чи в другу.

47. Господар і десятеро ослів

У господаря було десятеро ослів. Якось вирядився він у дорогу, сів на одного, а решта позаду йде.

Трохи проїхавши, він полічив ослів. Вийшло дев'ятеро. Тоді він скочив на землю і знову почав рахувати. Тепер ослів було десятеро.

Господар знову сів верхи і перше, ніж рушити далі, поклав собі ще раз перевірити. Ослів було дев'ятеро. Зліз — знову десятеро. Так воно повторювалося ще кілька разів.

Зрештою господареві це набридло, і він сказав:

— Кожного разу, як я сідаю верхи, гублю одного осла. Злізаю на землю — всі на місці. Мабуть, це витівки нечистого. Краще я піду пішки, а то так і всіх розгублю.

48. Попередження

Стара кульгава баба навідала знайому, що занедужала, і звернулася до неї так:

— Бач, сестро, я постаріла, і мені важко ходити. Скажи своєму чоловікові, що коли ти помреш, то хай не кличе мене на поминки, бо я не здужаю прийти.

49. Молитва простакуватого

Одии простакуватий так молився: — Боже, відпусти мені гріхи, які я вчинив з твого дозволу і без твого дозволу, про які ти знаєш і про які не знаєш.

50. Поквитаємося згодом

Селянин прокинувся вранці й побачив, що поле його вдосталь напоїли дощі.

— Дякую тобі, господи,—сказав він.— А плату за свою роботу запиши на мій рахунок.

51. Молитва для курчат

Господар казав до своїх курчат:

— Моліться богові, щоб хтось у сім'ї моїй захворів і вас для нього зготували. Інакше ви підростете, я вас попродаю і вам повідрізують голови.

52. Впертий горіх

Недоумкуватий дістав горіха і спробував його розтовкти. Горіх виприснув з-під каменя, і недоумкуватий сказав:

— Бач, і горіх не хоче помирати.

53. Вагітна трішечки

Один чоловік сказав своєму сусідові

— Твоя дружина вагітна.

— Так, але трішечки, — відповів той

54. Давня пристрасть

Один плетільник став лікарем. Прислужник його попрохав грошей на кожушок.

Колишній плетільник відповів:

— Грошей я тобі не дам. Але, якщо ти дістанеш ниток, я сам сплету тобі одежину.

В ньому прокинулася давня пристрасть.

55. Розум плетільників

Хтось казав:

— У семи жінок розум одного чоловіка, а в семи плетільників розум однієї жінки.

56. Метикований господар

Один дивакуватий чоловік мав двох собак — чорну і білу. Правитель міста попрохав подарувати йому одну з них. Господар запитав:

— Яку?

— Білу.

— Гаразд, але ж тоді в мене залишиться тільки чорна.

— Ну то чорну.

— Але ж тоді в мене залишиться тільки біла.

57. Розумування скупія

Скнарий купець ніколи не подавав милостині жебракам. Він собі так міркував: "Чого б то їм подавати милостиню, коли їм сам бог нічого не дає".

58. Зміркував

Дурень побачив здоровенного буйвола і сказав:

— Шкода, що він парнокопитний. З нього був би гарний мул.

59. Обурення

Дурень прочув, що є такий народ, де юнаки беруть шлюб із рідними матерями, і озвався:

— О жалюгідні потвори! Я не вчинив би нічого подібного і за сотню срібняків.

60. Багато потроху

Один чоловік заслаб на живіт. Коли його спитали, з чого б це могло бути, він відповів:

— Я багато потроху пив молока, і це мені, певно, пошкодило.

61. Необізнаний

Ніч. У небі сяє місяць. Дивак бурмоче молитву, яку годиться читати тільки на молодика. Йому сказали, що вже чотирнадцять днів минуло, як був молодик. Дивак відповів:

— Я щойно сьогодні прибув до вашого міста, то й не знав цього.

62. Дурнева молитва

Дурень молився так:

— I нащо я народився здоровий? Краще б сотворив мене бог сліпого, кривого чи безрукого. Тоді люди жаліли б мене, а не кепкували з мене, як тепер.

63. Не зрозумів тільки одного

Дивак говорив:

— Я розумію, як робиться вино, як ростуть дерева, як із них посуд майструють, але одне мені невтямки: як у тому посуді роблять такі здорові отвори?

64. Оце порада

Один правитель на свято поспішав до Єрусалима вклонитися святим мощам.

Прудко гнали запінені коні. На одному спочивку зустрів його дивак та й заходився раяти:

— Пощо женеш коней, царю, мучиш себе — не спиш і не їси? Краще пошли гінця в Єрусалим, щоб відклали свято до твого приїзду.

65. Забудькуватий батько

В одного чоловіка запитали:

— Скільки твоїй доньці років?

— Не знаю, — відповів він. — Пам'ятаю тільки, що коли вона народилася, саме зацвітала рута.

66. Скільки коштує бог

Погожого сонячного дня дивак поглянув на небо і сказав:

— Яке воно блакитне, як найдорожча ковдра в шаха. Але ти, боже, тим не переймайся, бо ти все одно коштуєш дорожче.

67. Затявся

Суддю прохали помилувати одну людину. Він відповів:

— Я не випущу його з темниці, поки не прийде сам і не кинеться мені в ноги, щоб вимолити собі прощення.

68. Ото ощадність

В одного скупого чоловіка помер син. Як поклали в труну, батько сказав:

— Поверніть його на правий бік. Тоді їжа в його шлунку не так швидко перетравиться.

69. Дурневе прохання

У дурня пропав сокіл. Тоді він попрохав правителя тримати міську браму зачинену, поки він не впіймає сокола.

70. Про відстань

У когось запитали:

— Яка відстань від Халеба до Дамаска?

Той відповів:

— Дванадцять днів пішки. Шість туди і шість назад.

71. Кому горе, кому радість

В однієї бідної жінки народився син, якого вона назвала Лазарем.

Виплекала вона його, уже й помочі від нього сподівалася, а він раптом захворів та й помер.

Прийшов піп і став читати молитву, в якій говорилося словами святого письма: "Помер Лазар, а я радий".

На це мати покійника гірко зауважила:

— Ще б тобі не радіти. Адже небіжчикова одежа і всі речі стануть твоїми6.

72. Поквитаємося потім

Один поет, сподіваючися на винагороду, прославив у своїх віршах правителя. Правитель уважно вислухав і сказав поетові: