250. Досконалих людей не буває
Якось, коли Платон був чимось роздратований, його запитали:
— Чому навіть розумні люди часом злостяться?
Платон відповів:
— Тому що досконалих людей не буває.
251. Краще перехвилюватися раз
Александрові Македонському подарували чудові скляні вази, але він їх узяв і зразу ж розбив. Це всіх вельми здивувало. Александр пояснив:
— Все одно їх із часом одну по одній розбили б. То краще раз перехвилюватися, та й по всьому.
252. Істотна різниця
Арістотеля запитали:
— Чим ти відрізняєшся від більшості людей?
Філософ відповів:
— Вони живуть для того, щоб їсти, а я їм для того, щоб жити.
253. Найменше зло
Філософ одружився з дивовижно худою жінкою. Його запитали, чому він так зробив.
— Я вибрав найменше зло,— відповів він.
254. Найкраще вчення
Якось запитали:
— Яке вчення найкраще?
Відповідь була така:
— Те, яке ненавидять дурні.
255. Треба помінятися місцями
Платон побачив на вулиці натовп, а в ньому лікаря і воєначальника. Тоді він звернувся до людей:
— Їм треба помінятися місцями. Цей лікар має великий досвід у тому, як убивати людей, а воєначальник, навпаки, дуже боїться когось убити.
256. Справжній дурень
Платон казав:
— Справжній дурень той, хто нічого не знає і не прагне взнати. В ньому осілися зразу дві вади.
Розділ 10. Вислови перських філософів
257. Хто кого потребує
Якось Кір16 писав мудрецю Хурмузду: "Якби правителі розуміли, що їм не обійтися без філософів, а філософи розуміли, що вони можуть прожити і без царів, то царі намагалися б якось догодити мудрецям, щоб ті їх не покинули".
Мудреці не потребують собі правителів, а царям мудреці необхідні.
258. Найдорожчий скарб
Філософа запитали:
— Який найдорожчий скарб люди нехтують?
Філософ відповів:
— Скромність.
259. Всьому приходить край
Іншим разом сказано було:
— Терпіння — щаслива здатність, але хіба життя таке довге, що люди повинні весь час терпіти тиранів?
260. Хто зневажає правду
Хтось поцікавився:
— Кажуть, що більшість людей зневажає правду.
Йому відповіли:
— Так, але це стосується тільки тих, хто сам її ніколи не говорить.
261. Брехун або дурень
Філософ говорив своїм учням:
— Коли хтось переконуватиме вас, що зневажає багатство,— не вірте. Він або брехун, або дурень. Якщо він не зможе довести, що каже правду, то він брехун, а якщо доведе свою правдивість, то він, безперечно, дурень.
262. Якщо судилося...
Мудреця запитали:
— Яким побитом можна розбагатіти?
Він відповів:
— Якщо тобі долею судилося розбагатіти, то не поспішай, багатство саме прийде до тебе. А якщо ні, то не витрачай марно сили, бо все одно його не матимеш.
263. Схожий на дурня
Кажуть: "Кожен, хто робить добро дурневі, схожий сам на дурня, що прикрашає самоцвітами свиню або годує медом змію".
264. Заслуговує кари
Цар Анушірван17 видав закон, який забороняв людям їсти ті страви, що він сам їсть.
Сталося так, що один господар запросив гостя до себе і приготував саме таку страву. Гість наситився, а коли повернувся додому, написав цареві дóказку на господаря. Анушірван одержав листа і відповів: "Порушник закону заслуговує покари, але не так за самий непослух, як за те, що звіряє таємниці людям, подібним до тебе".
265. Одному більше, другому менше
Бузурджміхр18 говорив:
— Суспільство страшенно несправедливе. Одному воно дає більше, ніж він заслужив, а другому менше, ніж він заробив.
266. Релігія, держава і праіштель
Арташір19 говорив:
— Релігія — підмурок держави, а правитель — її страж. Коли немає стража, вода може розмити підмурок.
267. Три мудрих вислови
За часів Хосрова20 один цар виїхав у місто. На вулиці він почув, як хтось гукав до перехожих:
— За тисячу динарів — три мудрих вислови. Хто може заплатити такі гроші, хай підходить.
Цар звелів покликати мудреця і запитав, що то за три мудрих вислови, але той зажадав грошей наперед. Цар приготував тисячу динарів і пообіцяв зразу ж віддати, як тільки почує три мудрих вислови.
Мудрець сказав:
— Ось перший: в твоєму царстві немає жодної чесної людини. Другий: хоч усі люди такі, але без них у жодній країні не обійдешся. А третій випливає з попередніх: цар повинен знати міру зла в людях, щоб по можливості уникати їхніх послуг.
Цареві сподобалися ці приповідки, і він простягнув мудрецеві тисячу динарів, але той нараз відмовився. Цар запитав, чому він не хоче їх брати, хоч раніше вимагав, та й ще наперед.
— Я хотів пересвідчитися, чи є хоч одна людина, ладна платити за мудрість,— відповів мудрець.
268. Анушірванова логіка
Анушірван казав своїм придворним:
— Бездіяльність породжує надмірну хіть, а та — зло і розбещеність.
Тому він своїм придворцям давав побільше роботи.
269. Заповіт
Помираючи, шах повчав свого сина:
— Не давай воїнам забагато грошей, бо вони зледашіють і, розбагатівши, зможуть покинути тебе. А якщо платитимеш в міру, то вони весь час сподіватимуться більшого і служитимуть тобі охочіше.
270. Не роби зла
Хосров казав:
— Не роби зла тому, з ким тобі ще доведеться мати справу.
271. Будувати важче, ніж руйнувати
Якось у Бузурджміхра запитали:
— Чому друзі легко зраджують, а вороги мало коли стають друзями?
Він відповів:
— Збудувати палац важче, ніж його зруйнувати, вазу виготовити важче, ніж розбити, а гроші важче нажити, ніж прогуляти.
272. Що коли гарне
Бузурджміхр ще казав:
— Квіти гарні в місяці ніссяні21, їхні плоди — в місяці тешрі22, а дівоча краса і юнацька сила та мужність — в усі пори року.
273. Мудре бажання
Царя запитали:
— У кого б ти волів бачити великий розум?
Цар відповів:
— У своїх ворогів. Розумний, задумавши лихе, мало коли наважується його чинити. А дурень, що йому на думку спаде, те й робить.
274. Чотири розради
Коли цар звелів кинути Бузурджміхра до в'язниці, друзі його запитали:
— Чим ти можеш розрадити своє горе?
Бузурджміхр відповів:
— Чотирма мудрими думками. Перша: те, що мені припало, визначене долею, а долі не минеш. Друга: коли ці страждання і понад мої сили, то мені все одно залишається тільки терпіти і перемогти їх. Третя: мені сталося нещастя, але воно могло бути ще більше. Четверта: може, порятунок уже за дверима, а я про це ще нічого не знаю.
275. Способи правління