— Зараз йдемо добре, — сказав він. — Просто тримай стерно у цій позиції і не відхиляй ніс від курсу.
Ретельно позначивши напрямок на мірному колі, Джейсон повернув антену приймача на сто вісімдесят градусів. Тепер поки корабель продовжував кружляти, вони повільно збирали всі сигнали спрямовані в бік міста. Вони пройшли півколо коли він спіймав новий сигнал.
Він справді там був, тоненький, але сильний. Просто щоб переконатися, він дозволив кораблю здійснити ще два оберти і він щоразу записував напрям гірокомпасу. Напрямок співпадав. На третьому колі він зв'язався з Метою.
— Приготуйся до повного правого повороту, чи як ти там кажеш. Гадаю знайшов нашого носія. Приготуйся, зараз.
Поворот був повільний і Джейсон не втрачав сигналу. Кілька разів він вагався, проте знов спіймав його. Коли компас врівноважився Мета додала потужності.
Вони взяли курс на пирійських тубільців.
Година польоту зі швидкістю близькою найвищої атмосферної швидкости не принесла жодних змін. Мета скаржилися, проте Джейсон наполіг на продовженні курсу. Сигнал був незмінним і поволі посилювався. Вони перетнули пасмо вулканів, що позначали межі континенту, кораблем термосили розжарені потоки повітря. Щойно вони залишили берег позаду і вони були над водою, Скоп доєднався до ремствувань Мети. Він ненастанно обертав свою вежу, однак на такій висоті стрілянини було з комареву ніжечку.
Коли на видноколі з'явились острови сигнал пішов на спад.
— Тепер сповільнюй, — передав Джейсон. — Ті острови попереду скидаються на випромінювач нашого сигналу!
Колись тут був континент, ковзав на розплавленому ядрі Пиру. Тиск змінився, тектонічні плити змістились і континент зник в океані. Все, що тепер залишилось від цих просторів суші з різноманіттям життя — це ланцюжок островів, що були колись вершинами найвищих гірських хребтів. На цих островах, що прямовисно вигулькували з води збереглись останні мешканці зниклого континенту. Відібрані нащадки переможців невпинного жорстокого відбору. Тут жили найстаріші місцеві пирійці.
— Знижуйся, — подав знак Джейсон. — До цієї великої вершини. Здається сигнал іде звідти.
Вони кинулись додолу над горою, проте не змогли нічого крім дерев і спаленої сонцем скелі вгледіти.
Біль майже зніс Джейсону голову. Вибух ненависті пройшов крізь підсилювач в його череп. Він зірвав навушники і обхопив руками голову. Крізь сльози побачив чорну хмару летючих тварюк, що зірвались з дерев. Він тільки встиг вихопити проблиск узгір'я, перш ніж Мета додала потужності двигням і корабель швидко забрався звідти.
— Ми знайшли їх! — Її шалене піднесення зникло щойно вона здріла Джейсона в комунікаторі. — З тобою все гаразд? Що сталося?
— Почуваюсь... спустошеним... раніше я вже переживав псі вибухи, проте нічого подібного! Якраз перед вибухом я помітив отвір, схожий на печеру. Здається сигнал був звідти.
— Лягай, — сказала Мета. — Відвезу тебе до міста якомога хутчіш. Попереджу Керка, він має знати, що сталося.
Коли вони приземлялись група людей вже чекала на космодромі. Вони увірвалися щойно корабель торкнувся землі, прикриваючи обличчя від ще гарячого повітря шахти. Керк увірвався щойно відчинився порт, роздивляючись довкола, поки не помітив Джейсона простягненого на прискорювальному лежаку.
— Це правда? — гаркнув він. — Ви простежили чужорідних злочинців, що розпочали цю війну?
— Легше чоловіче, легше, — сказав Джейсон. — Я відстежив джерело псі повідомлення, що підтримує вашу війну. Я не знайшов ніяких доказів щодо того, хто розпочав цю війну і, звичайно ж не поспішав би настільки, щоб називати їх злочинцями...
— Я втомився від твоєї гри слів, — перебив Керк. — Ти знайшов цих істот і зафіксував їх розташування.
— На мапі, — сказала Мета, — я зможу долетіти туди із заплющеними очима.
— Добре, добре, — сказав Керк, потираючи руки, настільки сильно, що можна було почути жорсткий скрегіт його мозолів. — Аж не віриться, що по всіх цих століттях війна можливо добігає кінця. Та тепер це можливо. Замість того, щоб просто вбивати ці самовідновлювальні легіони бридких напасників ми зможемо дістатись їх керівників. Вистежити їх, перенести війну на їх територію... і стерти їх з поверхні цієї планети!
— Нічого подібного! — сказав Джейсон, з зусиллям сідаючи. — Нічого ти не робитимеш! Відтоді як я прилетів на цю планету мною тут попихають, я неодноразово ризикував своїм життям. Як ти думаєш, я зробив це тільки, щоб задовольнити твої кровожерні прагнення? Я домагаюсь примирення — не руйнувань. Ти обіцяв зв'язатися з цими істотами, постаратись домовитись. Ти що не людина честі, що тримає своє слово?
— Я не зважатиму на образи, хоча за таке іншим разом я убив би тебе, — сказав Керк. — Ти добре послужив моїм людям і ми не соромимось чесно визнати борг. Водночас не треба звинувачувати мене в порушенні обіцянки, якої я ніколи давав. Пригадую дослівно казав наступне: ‘обіцяю дотримуватись усякого розумного плану, що скінчить цю війну'. Цього я й збираюсь триматись. Твій план мирних переговорів не розсудливий. Тому ми збираємось знищити ворога.
— Спочатку подумай, — звернувся Джейсон до Керка, що обернувся піти. — Що не так у спробі переговорів чи перемир'я? Потім, якщо не вдасться, можете спробувати по-своєму.
Відсік був переповнений пирійцями, що проштовхувались в середину. Керк майже дійшовши до дверей, повернувся до Джейсона.
— Я скажу тобі, що не так з мирним планом, — сказав він. — Так роблять боягузи, ось чому. Для тебе це прийнятно, бо ти прибулець і не знаєш кращого. Однак невже ти вважаєш, що я б хоч на мить міг потакати таким програшним принципам? Коли я кажу, я кажу не тільки за себе, а й за всіх нас. Ми не проти боротьби, і ми знаємо як це робиться. Ми знаємо, що якби ця війна була скінчена, ми могли б збудувати тут кращий світ. Водночас, якщо у нас є вибір між продовженням війни і боягузливим миром – ми обираємо війну. Ця війна тоді буде скінчена, коли ворог буде повністю знищений!
Пирійці, що слухали викрикували на знак згоди і коли Керк проштовхувався крізь натовп деякі з них підбадьорливо плескали його по плечі коли він минав їх. Джейсон відкинувся на дивані, змучений зусиллями і вичерпаний спробами здолати жорстокість пирійців мирними закликами.