— Могло б, якщо таке дійсно сталося, — сказав Джейсон. — Проте гадаю причина у чомусь иншому. Ця війна між тутешньою природою і пирійцями, кожен бореться, щоб знищити иншого. Форми життя постійно змінюються, прагнучи остаточного знищення загарбника.
— Твоя теорія навіть дикіша ніж моя, — сказав Рез. — Це цілковита неправда. Визнаю, життя на цій планеті не надто легке... якщо прочитане мною в книжках про инші планети правда... та воно не змінюється. Потрібно просто бути напоготові і тримати очі розплющеними на все, що більше за тебе, однак вижити можна. Хай там як, немає значення чому, лахмітники завжди шукають неприємностей і я радий бачити, що у них їх достатньо.
Джейсон не намагався наполягати. Спроби змусити Реза змінити його основні підходи не вартували докладених зусиль, навіть якби й могли мати успіх. Йому так і не вдалося переконати нікого у місті щодо смертоносних мутацій, навіть коли вони могли спостерігати всі факти. Хоча Рез ще може надати інформацію.
— Припускаю, не важливо, хто почав бій, — сказав Джейсон щоб задобрити Реза, насправді зовсім так не вважаючи, — однак маєте погодитися, що містяни перебувають у постійному стані війни з усім тутешнім життям. Натомість ваші люди, зуміли заприязнитись принаймні з двома видами, наскільки я бачив. Чи маєте якісь здогадки як це сталось?
— Накса буде тут за хвилю, — сказав Рез, вказуючи на двері, — щойно подбає про тварин. Запитай його. Він наш найкращий мовець.
— Мовець? — запитав Джейсон. — В мене про нього склалась протилежна думка. Він не говорив багато, а те, що казав було, ну... часами трохи важко зрозуміти.
— Я не про такі розмови. — нетерпляче перебив Рез. — Мовці доглядають тварин. Вони навчають собак і доримів, а кращі з них, такі як Накса постійно намагаються працювати з иншими тваринами. Вони грубо одягаються, але вони мусять. Я чув, як вони кажуть, що тварини не люблять хімічних речовин, металів чи вичиненої шкіри, тому вони в основному носять необроблені хутра. Проте не дай ошукатись їх брудним виглядом, він не має нічого спільного з кмітливістю.
— Дорими? Чи це ваші в'ючні звірі — ті якими ми сюди приїхали?
Рез кивнув. "Дорими більше ніж в'ючні тварини, насправді вони трохи всього. Великі самці тягнуть плуги та инші машини, тоді як молоді тварини використовуються для м'яса. Якщо хочете дізнатись більше, запитайте Наксу, він в хліві.
— Охоче зроблю це, — сказав Джейсон, встаючи. — Я тільки почуваюся голим без мого пістолета...
— Безумовно, візьми його, він в тій скрині біля дверей. Тільки гляди у що ти тут стріляєш.
* * * * *
Накса був в тильній частині хліву, підпилював лопатоподібне копито дорима. То була дивна процедура. Одягнена в хутро людина з великим звіром в поєднанні з берилієво-мідним напилком та електро-люмінесцентними пластинами, що освітлювали роботу.
Дорим надимав свої ніздрі і відсахнувся коли увійшов Джейсон; Накса поплескав його шию і тихо заговорив аж той заспокоївся і завмер, здригаючись злегка.
Щось ворухнулося у Джейсоні, він відчув ніби стрепенувся давно бездіяльний м'яз. Нав'язливо знайоме відчуття.
— Доброго ранку, — сказав Джейсон. Накса пробурчав щось і вернувся до пиляння. Спостерігаючи за ним кілька хвилин, Джейсон спробував проаналізувати це нове відчуття. Воно свербіло і кудись вислизало коли він тягнувся по нього, тікаючи від нього. Що б це не було, воно почалось коли Накса говорив з доримом.
— Наксо, чи не міг би ти покликати сюди котрогось з собак? Я б хотів роздивитися зблизька.
Не піднімаючи голови від роботи, Накса присвиснув. Джейсон був впевнений, що свист не можливо було б почули поза хлівом. Тим не менш, за хвилю один з пирійських собак тихенько прошмигнув всередину. Мовець потер голову звіра, бурмочучи до нього, поки тварина пильно дивилась йому в очі.
Собака стривожився коли Накса вернувся до роботи з доримом. Принюхуючись обшукував стайню, відтак швидко подався до відчинених дверей. Джейсон покликав його.
Принаймні він хотів його покликати. В останню мить він не сказав нічого. Нічого вголос. Раптовим поштовхом він втримався не розтуляючи рота, а лиш покликав собаку думкою. Думаючи слова йди сюди, направляючи імпульс на тварину з усією силою і волею яку він коли-небудь використовував для маніпуляцій з костями. Зробивши це, він усвідомив, що вже довгий час він навіть не думав про можливість використання своїх екстрасенсорних навиків.
Собака зупинився і обернулася до нього.
Завагався, дивлячись на Наксу, а тоді підійшов до Джейсона.
Зблизька звір був страхітливим псом. Голі захисні пластини, крихітні з червоними контурами очі, і безліч слинявих зубів не надто вселяли довіру. Однак, Джейсон не боявся. Між людиною і твариною встановилось взаєморозуміння. Без усвідомленої думки, він простягнув руку і почухав собаці спину, там де, він знав де саме, свербіло.
— Не знав, шо ти мовець, — сказав Накса. Поки він за ними спостерігав в його голос вперше вплелась приязнь.
— До тепер я й сам не знав, — сказав Джейсон. Він подивився в очі тварині навпроти, почухав хребтасту й потворну спину і почав розуміти.
Мовці очевидно добре розвинули екстрасенсорні можливості, тепер це було очевидно. Не існує бар'єрів між расами чи інопланетними формами коли дві істоти діляться своїми емоціями. Спершу співчуття і не було б ніякої ненависті чи страху. Після такого відвертого спілкування. Мовці мабуть були тими, хто першим прорвали бар'єр ненависті на Пирі й навчилися жити з тубільною живністю. Решта могли б піти їх шляхом — це може пояснити, як сформувалась громада "корчувальників".
Тепер, коли він на цьому зосередився, Джейсон усвідомлював м'який потік думок довкола нього. Свідомість дорима співпадала з подібними потоками з тильної частини хліву. Не виходячи на вулицю, він знав, що далі в полі було більше великих звірів.
— Це все для мене нове, — сказав Джейсон. — Ти коли-небудь думав про це, Наксо? Як це – бути мовцем? Я про те, чи знаєш ти чому можеш підпорядковувати тварин, а иншим людям у цьому зовсім не щастить?
Думки такого штибу збентежили Наксу. Він провів пальцями густим волоссям і спохмурнів відповідаючи. "Ніґди про то не думав. Просто робив це. Просто справді добре вивчаєш звіра, тудий можеш вгадати, що він збираїсі робити. Це й усе."