— А я, шуряче, ні в яке інше місце йти не хочу, окрім того поста на Тисячі Островів, куди ми оце пливемо.
— Годі, годі-бо, сержанте! Ніж іти безпорадно питатися дороги в кожного матроса чи й будь-кого, крім хіба що палубного офіцера, то краще обнишпорю кожен з цих Тисячі Островів, доки знайду потрібного нам. А зрештою, молена випитати в них що треба, зовсім не виказуючи свого невігластва. Дай я з цими простаками зараз так побалакаю, що вони мені викладуть чисто все, що знають, та ще й баки їм заб'ю так, що вони подумають, ніби я ділюся з ними своїм величезним досвідом. Хіба ми на морі не дивимося, бувало, в зорову трубу, коли довкола нема на що й глянути, або хіба не кидаємо лота задовго до того, як він зможе дістати дна. Та й ви, піхота, либонь, теж знаєте, що найліпший спосіб вивідати щось — це удати, ніби тобі вже все відомо. Свої перші-в житті два рейси я плавав із капітаном, який саме таким чином і вивуджував відомості, потрібні для керування .кораблем, тож іноді це має сенс.
— Я зараз з усього бачу, що ми йдемо вірним курсом,— відповів йому сержант,— а от через пару годин минатимемо косу, і там треба особливо пильнувати.
— А дай-ио, шуряче, я звернуся он до того, що біля стерна, і ти побачиш, як я за хвилину-другу вивуджу з нього всі потрібні нам відомості.
Кеп із сержантом пройшлися по кррмі й зупинилися біля стернового. Старий моряк, удавши з себе безтурботного і самовпевнено-го, звернувся до матроса ніби між Іншим, але з виразно поблажливим тоном, яким іноді капітан вшановує свого улюбленця-підлеглого.
— Гарний повіває вітерець, правда, хлопче? У вас тут, звичайно, щоночі такий тягне з берега?
— В цю пору — щоночі, сер! — відказав матрос, доторкнувшись рукою до кашкета на знак поваги до нового капітана і родича сержанта Дангема.
— Так само, сподіваюся, й на Тисячі Островів? Вітер, напевно, не зміниться й там, хоч там зусібіч земля.
— Далі на схід, сер, вітер, мабуть, зміниться, бо не буде підвівати з берега.
— Ти диви, он вона яка, ця прісна вода! У ній завжди щось та знайдеться протиприродне. А от серед островів Вест-Індії можна ніколи не сумніватися, що вітер буде і з берега, і з моря. Там у цьому відношенні нема ніякої різниці, а. тут, на цій сажавці, воно, звісно, по-іншому. Ти, друже, певне, всі ходи й виходи вже знаєш на цих Тисячі Островах?
— Бог з вами, що ви, добродію Кепе! Про них не те що хтось десь щось знає, а ніхто і ніде нічого не знає. Перед ними розводять руками навіть найдосвідченіші моряки Онтаріо, а ми навіть назв їхніх не знаємо. Більшість із них взагалі ніколи не мали назв, мов ті немовлята, що нехрещені повмирали.
— А ти що, може, католик? — суворо запитав його сержант.
— Ні, сер, я собі байдужник щодо віри і ніколи не чіпаю того, що мене особисто не зачіпає.
— Гм! Байдужник! Либонь, ще якась нова секта, котрих тут стільки позаводилося! — певдоволено буркнув Дангем, дід якого був квакером1, батько — пресвіТбріанцем 2, а він сам, вступивши до армії, пристав до англіканської церкви 3.
— Гаразд, Джоне,— знову продовжував Кеп,— тебе ж, здається, звуть Джек?
— Ні, сер, я звуся Роберт.
— Ах, так, Роберт... Але то майже те саме, що й Джек чи Боб... Не вельми яка різниця. Так от, Бобе, там, куди ми пливемо, правда ж, гарна якірна стоянка?
— Бог з вами, що ви, сер! Мені про неї відомо не більше, ніж якому-небудь індіяни-нові з племені могауків а чи першому-ліпшо-Му воякові з п'ятдесят п'ятого полку.
— А хіба ви там ніколи не ставали на якір?
— Ніколи, сер. Капітан Прісна Вода завжди пристає прямо до берега.
1 Квакери — протестантська секта в Англії* та Америці. Квакери відмовляються від військової служби, присяги й розкошів, відкидають втручання держави й. суспільства у справи своєї віри, засуджують війну.
'і Пресвітеріанці (різновид протестантів) заперечують владу духовенства й підкоряються виборній особі (пресвітерові), під керівництвом якої відбувається богослужіння.
3 Англіканська (єпіскопальна) церква, узаконена Генріхом VIII (1534 р.), за формою відправ є чимось ■ середнім між католицькою та лютеранською. За своїм ученням, однак, англіканська церква в основних своїх ознаках протестантська.
— Але, підпливаючи до міста, ви, як і годиться, змазуєте лот салом, перш ніж опустити його на дно? 1
— Пхе, яке там сало і яке там місто! Бог з вами, добродію Кепе, там міста не більше, ніж' у вас на підборідді, а сала — в половину менше.
Сержант понуро скривився на цей жарт, проте його шуряк цього не помітив.
— Як! Нема пі дзвіниці, ні маяка, мі фортеці?! Ну, а принаймні залога, як це у вас називається, там таки є?
— Запитайте краще сержанта Дангема, сер, якщо хочете знати. Вся тамтешня залога — у нас на борту "Вітрогона".
— Ну, а якою протокою, по-твоєму, Бобе, туди найкраще зайти — тією, що ви заходили востаннє... чи... чи... може, тією, другою?..
— Не скажу, сер: я там ніяких проток не знаю.
— Ти що, брат, мабуть, спиш за стерном,
га?
1 Грузило лота змазували салом, щоб до нього прилипав грунт дна; за цим грунтом визначали місцезнаходження судна в морі.
— Не за стерном, сер, а внизу, на своїй койці. Прісна Вода завжди посилає нас униз — і солдатів, і всіх, окрім одного лоцмана; ми взагалі не знаємо туди дороги, так, ніби ніколи там і не бували. Він кожен раз так робить, підходячи до островів і відходячи від них; отож хоч убийте, я нічогісінько н& знаю ні про протоку, ні про те, якого курсу держатися, підходячи до островів. Окрім
Джаспера та лоцмана, ЦЬОРО ніхто більше не знає.
— Ось тобі й ще одна обставина, сержанте,— промовив Ken, відводячи свого шуряка вбік.— Тут, здається, і вивудити щось нема з кого, бо тільки візьмешся за вудку, як витягнеш саме невігластво. Як же мені тепер у дідька втрапити до того острова?
— Що й казати, шуряче, легше поставити таке запитання, ніж відповісти, па нього. А не можна це якось вирахувати за законами мореплавської науки? Я, чомусь гадав, що для вас, мореплавців солоних вод, вирішити таку дрібницю взагалі нічого не варт. Мені не раз доводилося читати, як вони відкривали нові острови.
— То все так, шуряче, то все так, однак це відкриття було б найбільшим з усіх, тому що ми відкрили б не просто один острів, а один серед тисячі! Я гадаю, що навіть з моїми старечими очима я все-таки, мабуть, знайшов би зараз на палубі голку, проте я більш ніж сумніваюся, щоб я знайшов її в стіжку сіна.