(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1255, арк. 11)
[III. У ЯРУ]
Огенія — (не всі тут, певно, знають) —
ну як сказать,— та от: ну знаєте? —
утікачі: вона і брат . <3 [грязюки] > <Із [грязі] >
В кімнати
я взяв її. Спочатку так: мовчить,
<і дивить [ся] > і криється. Чи квітка, чи голубка,
<чи може чорт>
<А потім враз>
Така дурна. Веселоброва. Враз —
<я бачу: ні —>
(неграмотна ж?) — <Листи > Книжки мої читає
<Листи! Листи й прожекти! > книжки, журнал, прожекти.
Я — мовчу.
Аж раз (ха-ха?) ну знаєте— у ліжку —
< (гарнесенька ж!) > < (самотній я) > (живу ж я сам!)
Дивлюсь: якраз отут
зашито <лист (Люблю! тулю! стискаю!) > щось. <Тулю!
люблю! стискаю! > Люблю! тулю! стискаю!—
Втомив її. Заснула... <ну? Розпоров
злегенька я одежу > Роз-по-ров
одежу я: хм! лист. Адреса — Лейпціг —
Радищеву. Рука Сковороди —
Чекайте... ось— <Ага, постій> — (виймає листа.
-^.Загальне обурення. Рух>)
<Дибуль (оторопів)> П а п і
<Та що!> Невже! Не може бути!
<П а н і> Фігель
<Якийсь там хам, мужик! >
<Х! Убить її!>
<Хх-у'> <Хх> Хх'убить її!
<Цікаво! — що ж там,—ну?> <там, ну> Ці-ка-во:
Лейпціг? Ну .
Масон (читає)
Люб'язний і < безстрашний юначе, мій учню молодий, пре
друже! Сміливість з тобою!> <иевідомий юначе> моло-
дий мій друже! Хай буде радість, безрозсудність з тобою! Хай
буде сміливість! <Слово твоє — не слово,— це [нерозб.] > "Слово"
твоє одержав. Не слово —це адамантове остріє, <що їм би треба
поражати всіх, хто обстоює рабство > <що скрізь тут безстрашно
поражає всіх, хто обстоює рабство> що поражає <тих, хто тут>
всіх, хто ще стоїть за рабство. Тут— <це твоє "Слово" припису-
ють мені і ходять> "Слово" приписують мені, папи і власті хо-
дять скрізь за мною і, як на звіра, полюють. Та я на це сміюсь.
Сміюсь, мій молодий, мій радісний друже. Смійся й ти! Нехай
сміється світ увесь! <Еж прокидається земля! — Чорна. Чорна
у білих. Р[одилось]> < В [родилось] > <Пл[ем'я]> < Плем'я
нове народилось! Еж прокидається людина! Вона ще у крові,
у крику й у скорбі. А треба, щоб вона була в добрі, братерстві,
ласці. Вона ще у лещатах, а треба, щоб [стала] свобідна, як сам
дух, напружпа, як матерія. Я нетерпляче жду> Чи долетіли до
вас < громи > каміння гайдамаччини? От якби <й туди> доле-
тіли! <Я — не витримав. Не витримав і сам пішов> <Я — не
витримаю. Не витримаю і сам пійду, здається, разом з ними. Хоч
у спокійний час я зовсім іншими шляхами йду. Пійду та й інших
поведу, бо я тут не самотній. Тут зі мною ще> моя давня учени-
ця, що зараз вона, як у тюрмі, в кріпацтві <у пана. Твій друг
Міларайба, якому вже до тебе не вертатись. Прикований ланцю-
гами до стіни > у пана. Та ще твій друг Аміран, якому вже до
тебе в Лейпціг не вертатись. Його прислала з Петербурга тайна
канцелярія і, немов біснуватого (хоч він зовсім при пам'яті і при
умі), прикувала його на ланцюг. Та ми рвемось! Сміємось! <Не-
[хай] > Смійся й ти! Нехай сміється світ увесь!
<Твій друг> <Твій старший друг Варсава>
Вітай од мене юнака Гете. Скажи йому *
< При [шли] > Дякую тобі за "Суспільну нерівність" Русо. При-
шли мені ще Лессінга "Гамбурзьку] драматургію", я чув, що
(Назустріч а трибуни руки.): Православні клобуки! І ка-
толицьке духівництво? —
Начотчики: Чекайте, з якої мови слово <клобук>
клобук?
Вельможний: А там ще хто? Я бачу, на мій заклик стали
єдиним строєм не лише з Європи, а й мусульмане і буд-
дисти! Зійду ж до однодумців і я. Щасливий я без краю!
...Гама, заглитнувшпсь на клавесині, закашлюється, і кручений
підкидистий сміх аж сюди на люде вибігає.
Панна: І нехай тепер кашляє, і нехай. Папа, ти знаєш, він
мене замучив, я вже більш не можу. Ну ти й сам поду-
май — "Что есть мусикйя? Мусикйя кая есть, пением
или игранием серца человеческая возбуждает ко веселию,
или сокрушению и плачю, и <каки> паки есть муси-
кйя, кая пением своим или игранием, вверх или вниз
меру показует". Навіщо це мені, скажи, будь ласка.
Вельможний: Дитино моя, ти ж бачиш — у мене гості.
Пані (з вікна): Цвіріньцвірінь? Та не говоріть ви хоч
цією мовою ідіотською! Будь ласка, по-французькому
(ось і навчитель зараз вийде), по-французькому. Цві-
рінь?
Побекали трохи по-французькому, помекекекали, а потім —
Вельможний: І ви, шановний навчителю, вже б краще бу-
ли мене не гнівили. Ви ж бачите, що я зараз...
...А гості все підходять. Гу-гу та гу-гу. Та все з напузяними
хрестами, та нагородами. Між них у лахимдрасах своїх євреї та
мусульмане, як сороки.
Панна: <Але ж я природу люблю. А ви мені науку.>
науку загадують. Це насильство! Ах природо, о Жан-
Жак Руссо, о мої славні пастушки й пастушки, що
< зараз > десь в Аркадії щасливій звеселяєтесь, о Даф-
ніє і Хлоя...
Пані: <Цвірк? цвірк?> Цвірк-цварк? І, будь ласка, до при-
роди звертайся класичною мовою, цвірк! І, будь ласка.
Гакало: <Ага, а ви ж думали як! Параграф сто двадця-
та) тий "Пра(гга)вил дворянського виховання..." Так і
об'являє... > Ага, a ви ж думали як! Ось так і тут сказа-
но (розкриває книги). Параграф сто двадцятий "Правил
дворянського виховання...."
Гикало: ...згідно з гішчими гісторичними <й таке гішче —
ось слу(ггу) хайте: дво [ряііе] > — дво (гго)ряне по (по-
винні
Сіокало: <...і^/олюватися, з собачками зьоматися> <...чи
зголюватися, чи з собачками ^ьоматися> ...і зголювати-
ся, і з собачками ^ьоматися, з такими слюзавими собач-
ками сльозавими,— <і навіть > <чи отак і навіть >
і навіть сюсяти повинні ходити по-фран^юзькому —
Панна: Фі донк! Папа, скажи їм...
Вельможний: Одну хвилиночку, я зараз! —
Він весь час роздвоюється: то до гостей простягне руку, то тут
комусь кивне, підтакне головою. < Слуга до нього щось'> А гос-
ті гу-гу, галу-балу. Сявкають, белебенять. Дух од них такий, аж
папна носиком...
Навчитель: Панна бажає до парку? — о будь ласка! Але
благаю: закінчімо лекцію. Что єсть мусікія? (Отто к-х-а-
шель!) Мусікія, як каже підручник Миколи Дплецького
(отже ж, і кхашель проклятий!) <...>
Панн а: Та знаю, знаю! Мусікія єсть і т. д. і т. д. Ну от
і закінчили лекцію. Adieu, ви вже мені більш не потріб-
ні, мій любий навчителю. Я <б[уду]> хочу танцювати
(Казала травка) 1
Вельможний. А вони все йдуть та й ідуть. І кінця-краю
нема. Ну ж бо, преподобнії, швидше! Чуйтеся, як дома!
Та преподобнії давно вже, як дома. Ідоли бухикають в кулак.
До них і Гикало пристало, й Гакало. А по чім берете за відпущен-
ня гріхів? А що ви скажете про тройчність бога? Та невже! < Во-
но й правда: аби тільки паляниці, а тройчність...> Воно й справді:
аби сало та паляниця, а тройчність... пхе. Обернулися — стихло.
Лише сміхотня поспіль сміхунцями так і заскакала скаклями, так
і заскакала...
Декламатор: <.( убігаючи) Що, багато запізнився?> Що,
набагато я запізнився? Прошу пробачення у панни? Але ж... У ва-
шому подвір'ї колясок-колясок! Із Англії, Індії, Єгипту...
І що дивно (я дослідив): <коляски ріжні, а коломазь, що нею
підмазують колеса, однакова. І така, знаєте, гидезна та вонюча,
а от же капітал на їй виїжджає. Бажаєте понюхать? Ну тоді як
так, то тоді лекцію починаємо. Будь ласка, станьте в позу. Повто-
рюйте за мною (та тільки руку не так. Ага, ага, тепер краще):
Рєчь...
Панна: Папа, ну скажи їм> <пу скажи, аби мене не му-
чили^