Дибуль (деренчить)
Ох, як же я втомивсь!
Цей парк такий глухий і так до грота
нерівно йти, що я —
<...от> Пригадуєте? (жест)... знов мені ці комарі,
ах ти ж боже мій! (Жує.)
Пані
Стидайся, фе!
Тут <романтизм > <таїна > глибочінь, тут містика.
Ренато,
хіба не так?
< (попереджаюче) тільки моральності, насамперед
моральності! >
P е п а т а
Maman, я вся тремчу:
це ж паче сон!
Масон
Подобалось?
Рената
Чудово!
<Ці ліхтарі, ця ніч...> Ці ліхтарі! ця ніч!..
Подібне я переживала тільки раз. Пригадуєш,
maman: я вартувала (вночі!), а ти —у флігель —
до мого навчителя < (вночі) > Д п б у л ь: Що? що?
Пані (заглушаючи її слова): Ренато!
Пані
Ренатопько,
<а шум води, а лоскіт серця,> а шум води! а лоскіт
серця! — небо,
як гобелен! А тіні, ті...
(тихо) Ти збожеволіла, я бачу! Моральності, насамперед
моральності!
M a cou (до Ренати)
І вам
подобалось? О s'il vous plaît — я радий —
ну s'il vous plaît!
<С(наспівує):
Казало сонце
я тільки сонце >
< дивись на сонце
мільярди в землю
від пього струн >
В темноту: готово? *
Другий ліхтар <десь засвітився > на скелі Дафніса і Хлої за-
світився. Фігель хоче сказати щось (ххі?) — та добре вже, добре!.,
усі на нього рукою. <Безгучпий хіхот. Жест.>
Рената
Казало сонце
дивись на сопце
мільярди в землю
від нього струн
Тут саме на екрані < світу десь> всесвіту пролітають птиці.
<Куди й пощо> Куди — невідомо. Усміхнені птиці.
Дибуль (прислухаючись)
Що містика — це так.
А все-таки... (оглядует[ься])
Жінки (з триво[гою])
Ну що?
Дибуль
Та якось страшно
в цім закутку. Нащо відходити
далеко так від дому? Можна ж грати
містерію і в хаті.
Пані (сплескує руками)
Лелечко,
він боягуз!
А <сама... гомін? Слуга зірвався і побіг> сама
(прислухаючись)... гомін? Наказуюче звеліла рукою
слузі — слуга зірвався і побіг.
Дибуль
Не боягуз, а тільки...
<тут — > раптом за сценою — постріл!
Я так і знав! Нехай нас Залізняк
поріже тут — цього ще нехватало?
Рев*.
Масон рукою г н і в н о — д р у г и й слуга зірвався і
побіг.
Рената
Maman, я вся тремчу! Невже...
(До Фіг еля) Скажіть
хоч ви йому, що це неправда!
Фігель (псевдокласично)
П'правда.
Я вччора (ххі?), я вччора сам й'ого
як п'полоснув — так г'голова й с'скотилась...
<.(смівться)> Ага-га-га! — <.сміється> (Припадок
сміху.)
Масон
От бачите? а ви переполох
ударили. Не бійтесь. Гайдамака
давно в тюрмі, в Печерській <лаврі. Тут?> лаврі.
Пані обиджено розводить руками, що тут, мовляв, немирно *.
Тут?
Тут варта скрізь, тут нічого боятись.
Щоправда < [нерозб.] > цього розбишаку Залізняка перево-
дять у Нарим. < [нерозб.] > на годину генерала Кречетні-
кова, який цю операцію проводить. Ми його зустрінемо як
переможця. Бучно. Гучно. Хіба ж не задля цього містерію
готуємо?
Всі здивовані. <Всі захоплені > Захоплені. Порожнеча .
Всі ліхтарі позасвічувано. Оркестр на місці. Балет я позга-
няв — до прийому гостей усе готово .
Слуга
Прибули:
із Києва (Масон: ну бачите?) Кизячко
з родиною і обер-офіцер
з Китаєва!
Масон
Проси. (Іде назустріч.)
А! дуже радий,
[• •]
а уявіть — ми навіть незнайомі.
Кизячко
Та якось так все... Я —
Обер-офіцер (з презирством)
<Дда! да!> Дда, да.
Масон
Ходім,
представлю вас. Шановний пан Кизячко.
Кизячко
Ну що ви, що! — тепер я: Кі-зя-чков.
Хіба ви й досі про це не чули? Так я вам <розповім. Цс
дуже> розповім. (Торжественно обводить всіх поглядом.)
Це дуже цікава й визначна історія. Дід мій, коли ви, може,
знаєте <Пані Кизячко. А як же! Дід його, коли, може,
знаєте — >
Ракета < раптом > злітав над парком. < Огнисто-тріско > *
Гіллясто-тріско розсипається *.
Масон <(продовжув)> (безнадійно махнувши рукою, продов-
жує)
< Столичний гість — >
<Всі> жінки (в захопленні) *
<Та> <Прекрасно як!> Чудесно ж які *
Обер-офіцер <(сам представляється)^ (з презирством)
<А? дда:—> <Да! Да!> Ччюдесс'...
(Представляється.)
Обер-офіцер, присланий в манастир для наблюдєнія,
а также приходо-расходные книги содержать. <Дда>
Фігель, приста [ви] вши руку до вуха, намагається *
хоч щось собі зрозуміти. Фігель: І поміж іншим *
також спостерігати за Сковород [ою]. За Сковородою? *
радий, <що зрозумів> що нарешті зрозумів*.
Фігель
Ага-га-га!
<А я: ф'фельдмаршал!
Беззгучний хіхот.>
(І пішов собі й пішов у псевдокласичній позі.) *
Масон (продовжує представляти)
...шановний пан Дибуль, найстарший наш
з-поміж < дворян (ще бив Мазепу й Карла
з царем Петром) > дворян
Дибуль <.(продеренчав)> (деренчить) *
ще бив Мазепу й Карла
з царем Петром.
[Масон]
Та що ж ми —
(Запрошує сідати.) Дворянства <ц[віт] Слуги> ц[віт]
<.Жест.>Велично <.(>рукою повеліває<)"> слуги підносять
солодощі. <іФігель і> Фігель по своїй з[вичці] і [ще й] іще раз
представляється.
Дибуль: < Пригадуєте? Дворянство > Пригадуєте? (Жест.)
(Чит[ає]:) Дворянство, як каже Наказ, єсть наріцаніє в честі, раз-
лічающеє от прочіх тех <коїм> кої оним украшени. Ну до чого ж
гарно сказано — ах ти ж боже мій! (Жує.)
<М а с о н: Казала травка
я тільки травка >
<Всі здивовані. Всі захоплені. А вза[галі] нудьга*.
А взагалі господар> Всі присутні здивовані. Всі*
<просто ж> захоплені. Нудьга нудьгу обманює*.
Слуга
Там селя'...
Масон <.(не чуе)> (лоскітливо зосереджений па гостях)
Чудесно: всі.
Слуга
Селяпе там!...
Масон (не чує)
Чудесно!
Нарешті ми зійшлись (та присвітіть,
кому кажу!) (I —^обернувшись (це>обернувшись до слуги
(це знов там гомін?) пристиджуюче-гнівно голосом протягує.)
<Ну s'il vous' plaît! > Ну s'il vous plaît!
Слуга (тоном виправдування)
Селяне
хвилюються!
Дибуль (схопив[ся])
Які селяне? Де?
Рената
Стрілятимуть?