(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, М 1259, арк. 1—7)
[ДРУГЕ ВИДІННЯ СКОВОРОДИ.
НА ГОРІ. ДИКО. ДАЛЕКО.]
Появляється Марія.
<А навколо рик, вереск, виття неподобне — немов буран схопивсь
в природі. Тьма.> < Навколо рик, а вколо вереск > Танці, вереск,
рик — мов огненний буран схопивсь в природі. Тихо. Тьма.
Сковоро[да] <Я буду скрізь тебе обороняти>
Марія Шукав мене? <Візьми:> прийшла. <Я появилась>
Не подивуєш,
що я в такім лахмітті? Цілий день
па фабриці, < [нерозб.] > а вдома < сестри >
ж сестри, голод,
а вдома смерть. Я принесла тобі
твої писання, <що найшла їх вчора > <А найшла
їх раптом >
<що найшла в подвір'ї
коло помийниці > їх найшла в подвір'ї
на панськім смітнику...
<С ко вор о [да] >
<Утопія!
Моя Утопія "Нова людина" !>
Сков [о род а] Утопія!
Моя утопія "Нова людина"!
<0 стид, о страм! на панськім смітнику...>
О стид, о страм!
Сатана (регоче) на панськім смітнику...
<Навколо танці, вереск, крик —мов огнен-
ний буран схопивсь в природі. Тихо. Тьма.>
Марія Шукав мене? — <Шукай. Бо йду я знову> <Я скрізь
і всюди
в роботі й горі> Прийшла. <Але я тільки >
<та йду я знову >
Але я мушу
<СГІІШИТЬІ>
вже йти. На правім березі Дпіпра
<вже бродять гайдамаки. Буде
твоїм панам >
<як муж> < зараз же>
ножами страшно дзвонять гайдамаки. Ринусь
<туди, до ннх!> туди! Хай будуть прокляті пани,
що ти до них так соколово! Слово
твоє хіба вони беруть? <їм смерть
твоя потрібна > <[перозб.]> < Панну
пам'ятаєш? >
<Ще стрінемось > Чи ртуть
твоєї мудрості? Не те. Мужицька
потрібна смерть. (Зникає.)
Сатана (регоче) На панськім смітнику...
С к о в о р [о д а] Та перестань хоч ти!
С а т а н [а] Не перестану,
<спали> о ні! Спали свою Утопію —
я дам тобі: та не мужичку — панну
я дам тобі — ось глянь.
< (Появляється Панна > (Появляється Панна —без жодної одежі
[нерозб.] <Шум> Танці, вереск.
Тихо. Тьма.
Сатана1
1 Текст від "Появляється Марія" до "Сатана" пізніше пе-
рекреслений автором.— Ред.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, М 1259, арк. 8)
[І. ДРУГИЙ МОНОЛОГ СКОВОРОДИ]
Келія. Свічка догоряє. До стіни на лаві чернець спить. Сковоро-
да, одірвавшись од рукопису, уголос думає: "...Ага, так ось що
зараз найбільше нас цікавить — це явище горіпня?" — і так, не-
мовби з ким сперечаючись, говорить:
Огонь. Та вже ж. Це він один. Як прапор
піднесення! Огонь. Це він, як мисль.
Як ті ножі! Скажи: — О г о н ь.— ...чи можна
не гоготать, коли доба, доба
гогоче! Ось. На схилі канчуквіку.
У витівках цвілого рококо.
<С Псалтирними зітханнями розпертий.
Дрімає пан>
Гуманними зітханнями розпертий.
Уїдливо дрімає пан. І так< —>:
Сюди махне рукою — <поле, пива> < скирти сіна> жито
стигне,
аж стогне. <Й так: туди махне —
церкви гудуть >, бо... приказано ж — росте
як прокляте! — Туди махпе <рукою> — зажерно
церкви гудуть, кадила брязкають
по всій землі! <Бог Саваот із неба> Сам бог із неба —
ручку
пухнатеньку: ну як дрімається?
< Авжеж, хе-хе, нуда, начухувать >
<Й по [бачивши] > і бачачи, що той мовчить, < узявся
начухувать ногою > <ану ж> < береться > об ногу
начухує він ногу. Благодать!
Та й херувим, та й серафим! Мадонна
й собі чогось <припреться: всі> приперлась: Ну да
як?
< дрімається? Розкоші? Як ото>
А пан <—да>: та що ж... <Живем> <Мовчить на
капітали >
<Прибутки капітали> Закурим? Капітали
куди дівать < —> не знаю, <хе> х-хе? Тут бог
й собі теж: ххе? Мадонно, <чуєш> ххе, ти чуєш?
<це власництво і бог гне: дай на церкву>
на власництві державу <став> струнь, то й нам
не боязко на небі, "небі! небі!"
передражнив < архангел > архістратиг. Опдо
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, М 1244, арк. 1)
[II. ДРУГИЙ МОНОЛОГ СКОВОРОДИ]
Отак 1
у рай пішла від рококо до бога
душа його. Амінь же, братіє!
<Хіба> Чи мо' й собі сльозу? <А що ж> Такий
<добрячий>
<же добрий > бо ловкий
та < ловкий > добрий пан загув, < — > ну й як <же>
нам без,—
< ну й як же без,— та й як нам жить без папа?>
<та як нам без> Ой, як нам без,— та як пам жить без
папа!
< Такий > <Таке м'яке, таке легке, пухке
життя було>
<Таке ясне, таке святе >
1 Зверху автор написав: "У другій половині XVIII ст., а ще точ-
ніше — під час повстання коліїв — які були заводи на б [увшій]
Донеччині [?]", а пижче: "Отак у рай пішла душа буржуазії" —
один з варіантів заголовка, під яким "Другий монолог Сковороди"
Друкувався у пресі.— Ред.
Та хто ж нас бу'— <та> ой хто ж пас бу' — та хто ж
нас <буде бить> бити бу'—! Дерун, дерій, дерюга
<ще й брехунець! Джигун і дзиндзик! Вмер?> <Вмер?>
<Умер? — лежи ж і не вставай>
<Лежи ж> <спи>
<Коли по> <Дерилко
преставився, земля йому пером,
а пам'ятка кілочком >
впокоївся. Земля ж йому < кілком > пером,
обскубаним. Не перестанемо
скубти його й по смерти! Любий, тлієш?
Здирав єси <чесно> <усердно>
собако? Капітал?
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, Кя 1244, арк. 2 зв.)
[III. ДРУГИЙ МОНОЛОГ СКОВОРОДИ]
Огонь. Та вже ж. Це він один. Як прапор
піднесення. О г о н ь. Цс він, як мисль.
Як ті ножії Скажи<:> — (Огонь) <—>: чи можна
не гоготать <коли доба, доба
гогоче !> коли я сам, я сам
підвівся!
Ось. На схилі <канчуквіку> канчук-віку
•і
тут скрикнула мадонна й підсмикнулась
так високо, <що литки аж...> аж литки бач... І враз
.]
Коли сам цар <од> із переляку репнув,
то що вже <цим. Одначе: репане> <їм!> цим! Одначе —
репнуте
стягло хвости — і підповзло. Вкусило —
й одскочило < ізнов > назад. Плазуючи,
вибризкувало яд вонючий. Тихо
яхидою захихотіло... <Цоп!> <Ц-цоп!> Цоп! —
<по голові його тут [нерозб.]. Скрутилась
у самий хре [ст] >
<по голові його бідняк. Скрутилась >
<по голові його бідняк — скрутилось
як на вогні, перевернулось. >
по голові його бідняк. Скрутилось
ковбаскою, <що зручно підчепить
і на вогонь шпурнути. >
яку <він> той підчепив
і на вогонь шпурнув. Перекрутилось
<нещаснеє, аж вигнулось. Отак
у рай пішла до бога>
нещаснеє, аж вигнулось.
Отак
у рай пішла від рококо до бога
душа його. < [нерозб.] > Ой леле! Братіс!
< Заплачемо і ми — нехай царствує — >
< огонь, як мисль, тут вихопивсь >
<Коли нас гнав
гноїв нас у житті >
<Коли нас гнав з життя >
<й на небі ще, а ми — і без царів >
<Заплакати і нам? А що ж. Ну й гавкай,
добрячий пап та й ловкий пан>
Хіба й собі сльозу? Амінь же. А що ж. <3а віщо> <Ну
чпм
же> <Ну й чим же>
Той пан та був <ото> недобрим? Спав? Гуляв?
...Огонь, як мисль, тут вихопивсь. Повставши,
[• • .]
Огонь. <Печаль> Буран. Тяжіння.
Рух. Свідомість.
Матерія. І засміявсь-сміявсь,
що переміг.
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. 1, № 1244, арк. 2—3)