Скотохутір

Страница 15 из 20

Джордж Оруэлл

Осінь випала, мабуть, найтяжчою з усіх можливих, зате будівництво млина було завершене. Звичайно, ще належало дістати обладнання, і Уїмпер вів на цей предмет якісь переговори, але що це важило? Попри всі перешкоди, попри брак досвіду, попри примітивне обладнання й зраду Сноубола, вони вклалися в запланований строк! І стіни тепер були такі, що їх могла зруйнувати лише вибухівка. У тварин де й бралися сили, коли вони починали думати про те, який трудовий подвиг здійснили та як зміниться їхнє життя, коли зрушать з місця крила вітряка, а дротами потече електрика. Забувши про втому, вони з переможними вигуками гасали й стрибали навколо новобудови. Наполеон з'явився у супроводі ескорту, щоб прийняти роботу. Він подякував худобі за самовіддану працю й оголосив, що вітряк носитиме його ім'я.

Через два дні відбулися позачергові збори в стодолі. Тваринам аж мову відібрало, коли вони довідалися, що Наполеон продав деревину Фредерику і завтра по неї приїде вантажівка. Отже, дружні стосунки з Пілкінгтоном були нещирі?

Усі контакти з Фоксвудом припинили, голубам наказали обминати Пінчфілд, а гасло "Смерть Фредерику!" поміняти на "Смерть Пілкінгтону!" Наполеон запевнив тварин, що чутки про можливий напад на Скотохутір не мають ніяких підстав, а жорстокість Фредерика дуже перебільшена. Все це плітки, які розпускав не хто інший, як Сноубол, котрий і ратицею не ступав на землю Пінчфілда, а жив у надзвичайних розкошах на подачки від Пілкінгтона у Фоксвуді й тільки у Фоксвуді.

Інші тварини нічого не могли допетрати, зате свині були у захваті від тактики Наполеона. Демонструючи дружбу з Пілкінгтоном, він змусив Фредерика підняти ціну за колоди до двадцяти фунтів. Найбільше ж мудрість вождя виявляється в тому, сказав Верескун, що він не вірить нікому з людей, навіть Фредерику. Фредерик хотів всучити йому папірець, який зветься чеком, — за нього нібито можна одержати гроші. Але Наполеону памороки не заб'єш! Він візьме плату лише справжніми п'ятифунтовими папірцями, ще й до того, як по деревину приїде вантажівка. Буде на що закупити обладнання!

Тим часом колоди куди й поділися, а тварин знов скликано до стодоли. Обвішаний усіма своїми нагородами, блаженно усміхнений Наполеон розклався на узвишші: поруч нього стояла коробочка з-під китайського чаю, куди були складені гроші. Вервечкою тварини проходили повз неї, й кожний міг помилуватися спільним багатством. Боксер тицьнув у коробку ніс: біленькі папірці заворушилися від його подиху.

Але через три дні на мотоциклі примчав блідий Уїмпер і кинувся в дім. З апартаментів Наполеона долинув жахливий рев, і на фермі зчинився такий рейвах, ніби її охопила пожежа. Банкноти виявилися фальшивими! Фредерик не заплатив за колоди й шилінга!

Наполеон негайно скликав усіх і оголосив, що Фредерика належить спіймати і зварити живцем. Далі він попередив, що після такої зради слід чекати найгіршого: Фредерик разом з продажними шкурами, яких він найняв, щохвилини може напасти на ферму, вони давно готуються до цього, а відтак вартові мають бути особливо пильними. Четверо голубів полетіли у Фоксвуд з посланням, де висловлювалися надії на відновлення добрих стосунків з Пілкінгтоном.

Наступного ранку на них таки напали. Тварини снідали, коли вартовий повідомив, що Фредерик зі своїм воїнством уже пройшов крізь браму. Всі хоробро кинулися їм навперейми, але це вже була не Битва біля короварні. Довелося мати діло з п'ятнадцятьма чолов'ягами, половина яких була озброєна револьверами, і вогонь вони вели з п'ятдесяти метрів. Тварини того не витримали, ті з них, що лишилися живі, хоч і поранені, втекли в будинок, припавши до щілин та дірок від сучків, що випали. Весь пастівень разом з млином за мить опинився в руках у ворога. Розгубився, здається, навіть Наполеон: він мовчки ходив з кутка в куток, стріпуючи витягнутим хвостиком. Мешканці Скотохутора з тужливою надією подивилися в бік Фоксвуда: якщо він захоче прийти на допомогу, то вдасться перемогти. Однак у цей час повернулися голуби, і один з них кинув записку від Пілкінгтона. В ній було надряпано: "Так вам і треба!"

На превеликий жах тварин, Фредерик та його банда підійшли до млина. Двоє чоловіків ломом і кувалдою ударили по його стіні.

— Нічого в них не вийде! — вигукнув Наполеон. — Наші стіни вистоять! Не вдавайтесь у відчай, товариші!

Але Бенджамін не відвів погляду: ось біля підніжжя млина утворилася дірка.

— Так я і думав, — хитнув довгою мордою осел. — Невже ви не розумієте, що відбувається? Зараз вони насиплять у цю дірку пороху.

Тварини застигли в чеканні: ніхто не зважився вийти з прихистку. Вибух страшної сили струснув землю, голуби знялися в повітря, а всі інші, окрім Наполеона, розпласталися на підлозі. Коли ж випросталися, то побачили, що там, де був млин, клубочиться чорна хмара. По всьому!

Куди й поділися страх та відчай, які хвилину тому охопили мешканців Скотохутора; заклик до помсти вихопився у всіх одразу, і, не чекаючи команд, вони в єдиному пориві кинулися на ворота. Ніхто не відчував болю від куль, які впивалися в тіло; забувши про вогнепальну зброю, люди вдалися до кілків та кутих залізом чобіт. Марно! Не їм судилося стати переможцями у цій кривавій битві…

На полі бою залишилися дві корови, троє гусей і дві овечки: майже всі інші були поранені. Навіть Наполеонові, котрий керував операцією з тилу, куля відірвала кінчик хвоста. Але й нападникам перепало. Трьом з них Боксер копитами розбив голову, четвертий дістав удар рогами в живіт, дехто мусив руками підтримувати штани, які зуби Джессі та Блюбел перетворили на лахміття. А дев'ятеро псів з особистої охорони Наполеона з лютим гавкотом кинулися на людей, і тих пойняла паніка. Фредерик гукнув, що нічого не вдієш — треба тікати, й вороги ганебно накивали п'ятами, рятуючи своє нікчемне життя.

Тварини гнали їх до краю поля, встигнувши піддати під зад тим, хто перелазив через живопліт.

Вони перемогли, але ж чого це коштувало! Всі були до краю виснажені та закривавлені, і в багатьох котилися сльози по тих, чиї нерухомі тіла лежали на траві. Ледь волочачи ноги, наблизилися вони до вітряка, точніш до місця, де він стояв. Так, не лишилося й слідів їхньої тяжкої праці — не вціліли навіть підвалини, навіть каміння, яке можна було б знов використати для будівництва: вибух розкидав усе на сотні метрів. Усе загинуло.