Я трохи розгадав та й співаю:
Ой летіла зазулечка
понад море в гай
Та й пустила синє пірце
у тихий Дунай.
Пливи, пливи, синє пірце,
долів за водов,
А я собі, молоденький,
човном за тобов.
Приплинемо, синє пірце,
на жовтий пісок,
А там собі заспіваєм
усіх співанок.
Ой маю я срібний перстень —
пущу по горі;
Ой маю я три сестриці
в чужій стороні.
Ой маю я три сестриці,
а четвертий брат,
Скажу ж я їх закликати
в яблінковий сад.
Всі яблінки солоденькі,
лиш одна винна...
Сестрички ся посходили,
а брата — нема.
Мій товариш так слізьми й умивається,— лебідь на воді.
— Тихо,— кажу,— братчику, тихо,— а сам виймив ширинку та й подаю йому, аби утерся.
— Ся ширинка,— каже,— ще з дому?
— З дому, братчику; або що?
— Нічо, я лиш так питаю...
— Ablosung!3 — крикнув фрайтер від варти.
Штефан схопився, стис мене за руку та й пішов на свою пошту. Аж тут, чуємо, нараз стрілило! Біжимо — а Штефан уже неживий лежить на кровавім камінню...
У вівторок поховав я свого товариша. Господи, що усі плакали, а вже ніхто так, як Цигрис-сирота — таки топився! А пан капрал Крук дали за свої гроші красний дубовий хрест зробити та на Штефановім гробу закопати.
А що надворі вже ясно було, як покойного ховали! — ні хмариночки, ні листочок не ворухнеться! Лиш соловії десь приповідали та камраття плакали, бо попа не було, аби хоть що-то прочитав,— сказано: чужий край, чужа сторона!
А Цигрис каже до мене увечір:
— А що,— каже,— нема твого пана, нема вже кого розбирати, братчику Федьковичу?
— Нема,— кажу та й ляг мовчки спати. А ті сльози чогось так ллються!
1 Від німецького "hіег" — тут.— Ред.
2 Прошу, пане, пийте, частуйтесь на здоров’я (рум.).— Ред.
3 Зміна варти! (нім.) — Ред.