З приводу особи Руцького, то дід Тимоха зауважив: "Кожен Гітлер має свого Скорцені".
Хто був Гітлер, ви, сподіваємось, знаєте. Фашистський диктатор. А Скорцені – фашистський головоріз.
Ще дід Тимоха запевняє, що у Руцького "нєдєржаніє". Це після того, як почув по останкіському брехунцеві, що на запитання, чому з Криму в Росію не перевозять військову техніку, Руцькой "обронил": "Зачем из России перевозить в Россию?" Дід Тимоха запевняє, що коли людина "роняє", то це дуже неприємна хвороба.
Взагалі, дід Тимоха мозамбікський ерудит. Ось прочитав у "Комсомольской правде" статтю В. Ларіна: "Что ищет Россия в горах Карабаха?" І аргументовано відповів: "Те саме, що шукає в Криму. У Придністров’ї. У Грузії… Те, чого шукала у Прибалтиці. Конфліктів. Інтриг. Крові. Чужої… Але крові чужої не буває. То має рацію В. Ларін, застерігаючи: ’’Нас (читай, отих шукачів. – Г.) в будущем ждет большая трагедия…"
Надвисокий пане!
Громадськість хутора Мозамбік ніяк не може второпати, що таке "русский феномен"? "Русский характер"? "Русская слава"? І російське слово "исконно"?
Правда, дід Тимоха має і на це своє тлумачення: "Русский феномен" – це думати одне, говорити друге, а робити третє. "Русский характер" – це руцький характер. Тобто характер Олександра Руцького – солдафонство і нахабство. "Русская слава" – це слава подільського хлопця матроса Кішки і йому подібних українців, білорусів, поляків, казахів, грузинів… Словом, усіх, хто загинув за "исконно русские земли". Ото й слово "исконно", мабуть, означає, що раби Росії конали в боях за її інтереси. Загарбували для неї чужі території. Винищували корінні народи. Щоб потім ті землі стали "исконно русскими". А міста на них – "городами русской славы". Це ще одна грань "русского феномена"…
Пане Президенте!
Ви у добрих стосунках з паном Горбачовим. Чи не могли б ви з’ясувати, хто "тасував", "роздавав" і "розіграв" "югославську карту"? Хто продовжує розігрувати її досі? І чи не надто дорогий і підлий цей кривавий театр? Навіть во ім’я того, щоб зберегти "целостность России". Бо в нас, на хуторі Мозамбік, з приводу цього дуже багато дискусій. Фуражир Онисько запевняє, що ту катавасію затіяли ваші "полосатенькие". Ті самі. З групи "Альфа". Що штурмували вільнюський телецентр. Онисько божиться, що вони зараз рискають по Криму, по Закарпаттю. Вони у Придністров’ї "воюють". Під виглядом козаків. Бо, мовляв, чого, коли їх фотографують, вони ховають обличчя?
Дід Тимоха, правда, каже:
– Хіба це обличчя? Коли по-бандитськи залізти в чужу хату і казати, що я захищаю "русскоязычное население". Нормальне "население" ні від кого захищати не треба. Бо його ніхто не ущемляє. А якщо свиня підриває чужу хату, то їй і належить по рилу дати…
Дід Тимоха ще дуже дивується, чого то на захист має право лише "русскоязычное население"? Тільки "русский человек"? Чого на "неприкосновенность территории" має право лише Росія? Татарстан, Башкирстан, Чечня, Грузія, Молдова не мають такого права. Татарстан не має права "волеизлияться" через референдум. Бо це "не законно". Це "сепаратизм". Бо там "волеизлияют" проти "целостности Русского государства". А в Криму, у Придністров’ї – мають право. Бо там "волеизлияют" проти "целостности" України, Молдови. А Україна і Молдова "волеизлияли" проти "целостности" Російської імперії. Ось тобі і вся петрушка. Ось тобі справедливість. Вовча. Демократія біцепсів. А "русскоязычное население" для декорації…
– Божечку ти мій, Боже! – зітхає баба Улька. – Яке воно вже біднюсіньке, те "русскоязычное население". Знущаються над ним аборигени усіх республік. Вони тих аборигенів "визволяли". Вони їм "світло Кремля" несли. Вони півсвіту матюкатися навчили. А тепер їм не дають слова по-"русскоязычному" вимовити. Збілорусили їх. Зукраїнізували. Омолдовили. Отатарили. Огагаузили. Оєвреїли, обузбечили, огрузинили, окалмичили. І нікому не дають писнути по-своєму. Особливо в Україні. Особливо в Криму. А "демократів", що за "русскоязычников" заступаються, просто в мішки позав’язували. Один з мішка вирвався, так його мішком по голові. Мокрим. А тепер ще й дражнять його "Мешков". Де там вже говорити про якісь "русскоязычные" школи. Дитячі садочки. Газети. Про "русский язык" на вулиці, в установах… Коли у самому парламенті України, не приведи, Господи, щоб хтось по-російськи заговорив.
Надвисокий пане!
Громадськість хутора Мозамбік прекрасно розуміє, що цими "агрессивными действиями" місцеві сепаратисти провокують Росію на "ответные действия". Щоб вона все брала під свою юрисдикцію. Чи воно сенегівське. Як ото чотирнадцята армія. Чи українське. Як Чорноморський флот. "Это было, есть и будет русским!"
Більше того. "Сепаратисты" вже довели Росію до того, що вона вимушена своїх гавкунів посилати аж за моря і океани. Як ото з Вашингтона недавно через телеміст якийсь бородатий Лжедмитрій лаяв Україну, Кравчука. Ще й погрожував, що Америка нам покаже. Бо ми створенням своєї армії і впровадженням своєї валюти провокуємо Росію на такі ж дії… Що Кравчук "втягує Україну в авантюри…"
Почерк дуже знайомий.
Ми розуміємо, що Москва вже розправилася з Гамсахурдією руками грузинів. З Муталібовим – руками азербайджанців. Тепер дуже хоче розправитися з непослушним Кравчуком руками українців…
З цього приводу дід Тимоха наспівує стару революційну пісню: "Шалійте, шалійте, скажені кати!.."
Великодержавний пане!
"Русскоязычное население" Мозамбіка в особі буфетниці Клави обурюється:
– Мир взбесился! Каждый день из телевизора бьет диктором по голове: "Германия ждет быстрейшего ухода русских! Вьетнам ждет быстрейшего ухода русских. Польща ждет быстрейшего ухода русских…" До каких пор это будет?
Дід Тимоха відповідає:
– Поки не уйдуть насовсєм…
Так ось, громадськість хутора Мозамбік не чекає "быстрейшего ухода русскоязычницы" Клавки. Вона нам не заважає. Тільки вже має дуже паршивий характер. Тут живе і тут же, вибачте, гадить. Заражена бацилою "руслянд юбер аллєс".
Так от, її чоловік, фуражир Онисько, висунув ідею: "Добре, якби Росія отаких скажених, як моя Клавка, забирала до себе. Хоч назовсім, а хоч на лікування…" Може, й Онисько має рацію. Була б вигода подвійна. Росія збирала б у себе суперпатріотів: правих, лівих, центристів, комуністів, монархістів, фашистів, смірнових, мєшкових, андрєєвих, касатонових – словом, увесь "цвет русской нации". Будматеріал нової імперії. А на території інших держав посилала б нормальних росіян. З нормальною людською психікою. З повагою до інших народів. До інших держав. То й інші народи думали б про Росію як про нормальну державу. І не чекали б "быстрейшего ухода русских".