7
Моя участь у японській війні. Поразка — крах.
У європейській війні: поразка — крах.
У світовій війні.
Не знаю, як почувається і чим почуває себе солдат переможної армії...
8
Часописи, в яких я співробітничав, закривались, розпускалися — банкрутували.
Видавець мій, розорюючись, вкоротив собі життя.
І все це не тому, що я єврей, а що народився на Сході.
Сумна могла б бути втіха, що й пишному Заходу кепсько.
Могло бути, та не стало. Я нікому не бажаю зла. Не вмію. Не знаю, як це робиться.
9
"Отче наш, іже єси на небесі..."
Молитву цю виліпили голод і недоля.
Хліба щоденного.
Хліба.
Адже те, що я переживаю, було. Було.
Продавали речі й одяг за літр гасу, за кілограм крупи, за чарку горілки.
Коли один юнак, поляк, по-дружньому питав мене в комендатурі, як я вибрався з блокади, я спитав, чи не міг би він "що-небудь" у справі Естерки.
— Звичайно, ні.
Я поспішив сказати:
— Дякую на доброму слові.
Ця подяка — безкровне дитя злигоднів і приниження.
10
Я поливаю квіти. Моя лисина у вікні така добра ціль.
У нього гвинтівка. Чому він стоїть і дивиться?
Немає наказу.
А може, бувши цивільним, він був сільським учителем, може, нотаріусом, підмітальником вулиць у Лейпцігу, офіціантом у Кельні?
А що він зробив би, коли б я кивнув йому головою? Помахав по-дружньому рукою?
Може, він не знає, що все так, як є?
Він міг приїхати лише вчора, здаля...
[1] Район Варшави.